Велотріп Косів-Снідавка (через Річку)

На сайті ВелоКосова вже є опис маршруту на Буковець-Річківський через села Річка та Снідавка, а також є gps-трек та фотозвіт. Проте, в дуже короткому описі маршрут починається аж із Соколівки і там же закінчується. Тому я вирішив описати більш детальніше мандри в Снідавці та Річці, бо воно того варте.

Гуцульські коники

Я давно вже збирався прокатати Буковець-Річківський, але зі слів знайомих, які там бували виглядало, що то дуже важкий та й не надто цікавий маршрут. Отож, вирішив перевірити все на власні очі і разом з Романом Печижаком вибрався на чергову «покатушку».

Він випробовував новий велосипед з модними тепер колесами розміром 29 дюймів. Та мені і самому давно кортіло поглянути на те «чудо техніки». Як і було заявлено виробниками і перевірено нами, такі велосипеди мають дуже хороший накат і файно їдуть по асфальту. Я ніяк не міг догнати Романа на своєму старенькому «Kellys Scarpe 2011».

Велотріп відноситься до категорії середньої складності, довжиною 30 км і тривалістю 5-6 годин. Населені пункти, які ми проїдемо: Косів, Город, Соколівка, Річка, Снідавка, Яворів.

Отож, розпочинаємо наш маршрут на косівській автостанції. Далі рухаємось вулицями «Небесної Сотні» та Івана Франка в сторону села Город. Згодом починається траса Косів-Верховина, якою ми і повинні їхати. Дорога в цьому напрямку має постійний набір висоти, тому доведеться посилено педалювати. Проїхавши село Город та Соколівку опиняємося на черговому роздоріжжі, біля автобусної зупинки. Орієнтиром служить церква та інформаційний щит від «ВелоКраїни».

Тут робимо привал та відпочиваємо! Набравшись сил, повертаємо з траси праворуч і їхати селом Річка. Неподалік від церкви, біля річки є чудовий туристичний об’єкт – двоповерхова капличка.

Їдемо селом Річка, який отримав назву від гірської річки Річка! І це не жарти, а гуцульська реальність!) Нещодавно, місцеві мешканці за власний кошт зробили в селі ремонт дороги методом «шутрування». Тому місцями їхати на велосипеді тепер дуже важко. Іноді половина колеса просто загрузає між камінням. Можливо для пішоходів та автівок такий ремонт є позитивом, бо немає ям і болота. Але в плані розвитку велосипедного туризму, то це великий мінус для села.

Річка — село Косівського району Івано-Франківської області. Давній осередок народного мистецтва Гуцульщини. Перша згадка про село Річка як населений пункт датується 1660 роком. Річка – мальовниче карпатське село, стародавній центр народного мистецтва Східних Карпат. Візуально межі села визначаються горами Брусний, Буковець, Кичера. В селі налічується 18 присілків. Церква Святителя Василія Великого та дзвіниця 1896 року. Церква дерев’яна, на її стінах зберігся олійний живопис 19 століття.  Церква в Річці — характерний зразок споруди гуцульської школи народного дерев’яного зодчества.

Проїхавши десь кілометрів 5 селом опинимось біля дерев’яного магазину коричневого кольору, який служить орієнтиром. Тут робимо другий привал і запасаємось чимось солодким та поживним адже скоро нам потрібно буде добряче попотіти.

Ліворуч від магазину розташований міст, куди нам і потрібно повернути. Якщо ж їхати прямо, то можна проїхати теж чудовий велотріп з Косова в Шешори (через Брустури).

В принципі, на Буковець-Річківський, як і на буль-яку іншу гору, веде багато доріг. І можна безкінечно експериментувати з веломаршрутами в даному районі. Але наша дорога, на щастя, промаркована від Соколівки чорним маркером, тому заблудитися буде важко).

Повертаємо за мостом і починаємо підніматися затяжним серпантином. Підйом не дуже стрімкий, тому можна певний час їхати. Добре, що тут вже немає шутру!) Чим вище піднімаємось, тим кращі стають краєвиди і тим більше стає болота.) Дуже гарно видно хребет Брусний, який відділяє село річку від Брустурів.

Згодом, підйом стає стрімкішим і йдемо вже поруч з велосипедом. Гора Буковець-Річківський – це суцільна полонина, на відміну від сусідніх хребтів. Це означає, що вона повністю «лиса», тобто незаліснена. Тому десь із середини підйому вже видно всі сусідні гори на 360 градусів. Хоча варто бути уважним, адже на пасовиськах і на дорозі є багато корів, коней і биків, які можуть бути не раді вашому сусідству.

Через певний час виходимо на рівну поверхню і бачимо хороше місце для відпочинку та обіду, біля бетонного стовпчика, який служить орієнтиром. Також, неподалік є джерело, де можна поповнити запаси води. Тут фотографуємось і насолоджуємось краєвидами. Добре видно: хребет Брусний, Плоский, Сокільський, Писаний Камінь та весь хребет Ігрець з Чорним Грунем. Їхати цей веломаршрут варто в гарну погоду, коли сухо, адже місцями тут глибоке болото. До речі, навіть під самою вершиною Буківця живуть люди, але як вони туди добираються зимою?

Трохи нижче буде роздоріжжя. Можна їхати праворуч за маркером, під саму вершину Буківця, або повернути ліворуч і через присілок Безулька села Яворів, спуститися на Снідавку.

Ці дві дороги фактично паралельні, але поїхавши ліворуч, ми будемо їхали вже весь час вниз, тим самим траверсуючи вершину і економлячи сили для зворотної дороги. А праворуч, за маркером, дорога біжить знову вгору, а згодом спускається практично в центр села Снідавка.

Ми вибрали «лівий» легший і коротший маршрут не через лінь та втому, а через те, що марковану дорогу нам перекрили бики. Тим самим дозволили нам відкрити в цьому районі нову дорогу та записати «свіжонький» gps-трек.

Ось починається такий довгоочікуваний спуск. Але будьте уважні на стрімкому даунхільному спуску – обов’язвово беріть із собою шолом! Особисто мені спуск дуже сподобався і я вже хочу вернутися туди знову, щоб прокататись цікавим і складним серпантином. Хоча Роман, на 29 колесах, був не в захваті від спуску. За 5 хвилин спускаємось у село Снідавка.

Снідавка — село Косівського району Івано-Франківської області, з населенням 1200 мешканців. На території села розташований цікавий туристичний об’єкт — «Урочище Терношори». Терношори — урочище у формі видовженого гірського схилу загальною площею 10 га, спадає до потоку Безулька Друга — притоки річки Рибниці. Розміщується між селами Яворів і Снідавка.

Ямненські пісковики утворюють величезні кам’яні брили. Ланцюг скельних виходів має довжину 300 м, окремі останці досягають висоти 40 м. Найхимерніша скеля — «Голова Довбуша» поблизу потоку Безулька Друга. Детальніше про цікаві камені читаємо тут.  

Якщо є сили і бажання, то можна заскочити і до Терношорських скель, але я б не радив. Не варто поєднувати з Буковець-Річківський з Терношорами, бо маршрут і без того досить складний фізично. Краще залишити відвідини цього об’єкту на інший велотріп.

Через 10 хвилин спускаємось у Яворів і знову опиняємось на трасі Косів-Верховина. Звідси до Косова по прямій 20 хвилин їхати, бо дорога вже буде весь час вниз.

P.S. Вже починаю складати гроші на велосипед з 29 колесами, щоб їхати ними по асфальту на далекі відстані. Але для катання по горбах та екстремальних спусках він пристосований гірше.

Тарас Пасимок

На замітку:

Написати коментар