«Боса Індія» у Косові

22 квітня, у суботу, в приміщенні Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини, відбулася унікальна фотовиставка відомої мандрівної косівчанки Елі Кабин. Вона разом зі своїм чоловіком протягом двох років подорожувалипо Азії автостопом, байдаркою та на велосипедах. Виставка «Боса Індія» діятиме до 9 травня.

На сайті «Youtube» є відеоблог, а також пабліки в соціальних мережах, які мандрівники регулярно ведуть в Інтернеті під назвою «WAY to INFINITY». Прочитати про їхні мандри можна і в книзі «За серцем навколо світу», яку нещодавно видало молоде подружжя.

Косівчанка Еля Кабин разом із мандрівником з Сєвєродвінська Микитою Подобулкіним навесні 2015 року побралися і вирушили в подорож, яка тривала 18 місяців. Еля й Микита відвідали 16 країн: Україну, Білорусію, Росію, Грузію, Азербайджан, Туреччину, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизтан, Індію, Малайзію, Таїланд, Китай, Лаос і Монголію. До Тольятті мандрівники дісталися автостопом. Там пересіли на велосипеди і поїхали на південь до Бішкеку – столиці Киргизтану). Звідти літаком потрапили до Індії, адже їхати на велосипедах через Афганістан та Пакистан було занадто небезпечно для життя.

З Делі, на велосипедах вони вирушили на південь, в сторону Індійського океану, побували на узбережжі Аравійського моря, в Бенгальській затоці, зібрали чай на високогірʼї штату Керала. Молода сімʼя в Індії провела п’ять місяців, мандруючи на велосипедах.

Далі вирушили в Куала-Лумпур і на північ Таїланду до Чіанг-Маю. В Таїланді подружжя залишило велосипеди і автостопом повернулося в Україну. Загалом пара проїхала велосипедами 11 тисяч кілометрів — долали приблизно по 70 кілометрів за день.

На виставку завітали не лише друзі Елі, косівські мандрівники, студенти КІМДМ ЛНАМ, але і туристи з Києва, які в цей час відпочивали в нашому містечку.

Еля провела в музеї дуже цікаві майстер-класи із одягання індійського Сарі, та розмальовування тіла свіжою хною. Участь взяли всі охочі ‒ діти і дорослі. А запалені ароматичні палички створювали атмосферу загадкової країни.

Якщо б дозволяла економічна ситуація, чи в мандрівників зʼявився б спонсор, то кількість фото була б набагато більша, ніж приблизно 20 фотографій, представлених в музеї, адже друк однієї коштував майже 500 грн. Еля детально розповіла про історію кожного фото, а також про книгу, яку можна придбати за 100 грн. (залишилось лише 20 примірників).

«Ми — сімʼя мандрівників, фотографів. Після одруження в 2015 році, ми відправилися в мандри. Змінили домашній комфорт на палатку, свої роботи і карʼєрний ріст ‒ на мандри та пригоди. Замість того, щоб бачитися один з одним по вихідних та після роботи, ми були 24 години разом, одним цілим. Вирішували все разом і все ділили виключно на двох.

Мандри — це найкраще місце, щоб пізнати не тільки себе досконально, але і свою половинку, так як не вдається цього зробити в домашніх, мяких умовах.

Микита, мій чоловік, в минулому офіцер воєнного судна, працював в своєму рідному місті Северодвінську. Я навчалася та працювала дизайнером інтерʼєру в Ів.-Франківську та Львові. Нам подобалися наші заняття, але ми завжди були в глибині душі мандрівниками та дослідниками. Ми з чоловіком віримо, що зустрілися не просто так, люди з схожим світобаченям притягуються один до одного. Не важливо, що ви з різних куточків землі, ви ніби знайомі вже давно. А коли зустрічаються такі люди,вони активуються з подвійною силою в своїх починаннях, що сталося і з нами», ‒ розповіла Еля.

Під час розповіді про фантастичну Індію, найбільше уваги Еля приділила відносинам між чоловіками і жінками. В Індії жінки досить багато працюють, в тому числі і на фізично важких роботах. Часто можна побачити жінок, які ремонтують дороги чи несуть важкі камені на голові для будівництва. Чоловіки ж часто просто відпочивають в тіні чи смакують чай, який є найбільш популярним напоєм в цій країні. Еля розповіла, що навіть бачила жінок, які правили Службу Божу в індійських християнських храмах.

Такі відносини склались історично ‒ в Індії чоловік півжиття повинен багато працювати, що бути багатим і мати змогу одружитись із жінкою (іноді бідні чоловіки не одружуються до смерті), ‒ а тому іншу половину життя, після одруження, ‒ вони відпочивають, а жінки беруть на себе весь тягар побутових, сімейних та інших обов’язків, а чоловік ніби «потрапляє в рай» після одруження.

«Щоб багато мати ‒ треба вміти віддати», ‒ так Еля часто пояснює їхню успішну мандрівку, адже під час неї сімʼя практично не хворіла і майже не потрапляла в небезпечні ситуації.

«Відкрийся світу ‒ і світ відкриється тобі», «Багато мандруй поки молодий, розвивайся, пізнавай» ‒ такими словами мотивували нас мандрівники. Зиму вони провели в Косові, набираючись сил для наступних мандрівок.

 «Друзі, я неймовірно вражена від зустрічі. Ніяк не можу відійти від події ‒ мені так сподобалося. Величезне спасибі усім, хто прийшов. Спасибі за вашу енергетику та хороший настрій.

Спасибі що уважно мене слухали та задавали доречні питання, мені неймовірно легко говорилося для вас. Спасибі працівникам Косівського музею, якщо б не вони і не їхнє прагнення мені допомогти в організації, виставки б не відбулося. У мене породилося неймовірне відчуття вдячності після сьогоднішнього дня, завдяки усім хорошим людям, які мене оточують та підтримують у всіх моїх починаннях. Мені хочеться ще більше робити цікавих речей і ще більше віддавати їх вам», ‒ сказала Еля.

Людей, які прийшли на виставку, так зацікавила подорож Елі, що присутні із радістю прийняли запрошення мандрівної пари відвідати їх в більш домашній атмосфері в неділю.

Незважаючи на сильну зливу та холод, на цю зустріч прийшло не менше людей, ніж в музей у суботу. Можна сказати, що це була прощальна вечірка з Косовом, адже пара вже вирушила в мандри на Кавказ. Присутні змогли погрітись біля теплого каміну, випити смачного індійського чаю та покуштувати смаколики. Але найбільшою нагородою для тих, хто прийшов були розповіді про різні перипетії в мандрах, мотивацію та особливості перебування в різних країнах. Адже на виставці мова була присвячена переважно Індії, яка найбільше вразила мандрівників своїми контрастами, а вдома говорили багато про мандри Туреччиною, Центральною Азією.

Еля розповіла, що люди в гірських районах всієї планети дуже схожі між собою ментально ‒ добротою та відкритістю. А Микита розповів про те, що в Україні набагато кращі заправки, ніж в Росії, де часто навіть немає туалетів (для мандрівників такі речі дуже важливі). За їхніми словами, найкращою країною в плані комфорту став Таїланд, адже там на заправках є навіть ванна чи душ.

Микита, поділився враженнями від недільної зустрічі та розповів про плани на майбутнє:

«Після фотовиставки зʼявилося бажання ще раз зібратися та про все побалакати. Чесно кажучи, ні я, ні Еля такого резонансу не очікували. Ми якось вже звикли, що навіть в містах-мільйонниках до нас на зустрічі приходять 10–15 людей. А тут Косів з населенням 8 тисяч, і прийшла не пара дівчаток, щоб Еля могла поділитися якимись жіночими переживаннями з подорожі, а ціла компанія веселих людей.

Тому у нас вийшла повноцінна зустріч мандрівників, з якими ми поділилися своїм досвідом, які поділилися чимось з нами. І разом заряджені позитивним настроєм, ми розійшлися пізно ввечері. Це гарне завершення нашої зимівлі ‒несподівано приємна зустріч. Дякую всім, хто завітав на «вогник». 26 квітня ми відправляємось у нову пішохідну подорож горами: Крим, Кавказ, Турецькі гори. Ну і де необхідно ‒ автостопом. Це плани до осені. Що буде далі ‒ невідомо. Проїжджаючи по Україні, ми будемо робити лекції, які нам організували хлопці в чотирьох містах: Київ, Черкаси, Дніпро та Харків».

Тарас ПАСИМОК. Фото автора.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *