Велотріп Косів-Замагора (через Верховину)

В даному описі мова піде про дуже складний велотріп, як через гірську місцевість (перепад висот), так і через значну довжину (100 км.). Проте перевагами тут є унікальні краєвиди Карпат, а також багато туристичних об’єктів: музеї, річки, кам’яні скали.

Мандрівку ще можна назвати — «Велосипедна Гуцульщина», адже за один день ми побуваємо в двох гірських районах — Косівському та Верховинському, а також в найвідоміших населених пунктах нашого краю.

Проїдемо через: Косів, Город, Соколівку, Яворів, Буківець (перевал), Верхній Ясенів, Криворівню, Верховину, Замагору, Красноїлля, Рівню та Вигоду.

Наш маршрут можна розділити на три основні частини:

1. Косів — Буковецький перевал
2. Ясенів-Верховина-Замагора-Ясенів
3. Повернення назад (3 варіанти)

Я вже описував раніше схожий маршрут Велотріп Косів-Усть-Путила, де описується дорога від Косова до Ясенова через Буковецький перевал. Тому, щоб не повторюватись, я проводжу опис з роздоріжжя на кільці в селі Верхній Ясенів. На ліво – дорога на Усть-Путилу, а праворуч – до Верховини. Звідти ми маємо їхати десь 12-15 км. по трасі до смт. Верховини через найвідоміше село Гуцульщини – Криворівню.

Їхати не дуже важко – присутній невеликий, але постійний підйом, адже ми їдемо протилежно течії річки Черемош.

Фотографії

Село Криворівня — одне з найбільших сіл Верховинщини, вперше про нього згадується у 1719 році. Село відоме тим, що тут Сергій Параджанов знімав фільм «Тіні забутих предків». Хата-гражда, в якій відбувалися зйомки, нині є музеєм. Також у селі полюбляли відпочивати видатні українці ХІХ-ХХ століть: Іван Франко, Гнат Хоткевич, Леся Українка, Михайло Коцюбинський.

Фактично, – це один з перших центрів зеленого туризму в Галичині. Ви також можете відвідати музей першого президента України Михайла Грушевського, літературно-меморіальний музей Івана Франка. Варта уваги і старовинна церква Різдва Пресвятої Богородиці, збудована в 1719 році. А весною 2013 року, тут вперше відбувся етно-фестиваль – «Черемош-фест», який планують зробити щорічним.

Проїхавши село Криворівня опинимося на роздоріжжі. Нам прямо через міст, а праворуч дорога біжить до села Бережниця. Міст є хорошим орієнтиром, бо саме звідти можна підніматися на гору Синиці до кам’яних розсипів під назвою «Довбушеві Комори» на вершині. Це не дуже відомий туристичний об’єкт, але безумовно заслуговує на увагу. Їдемо ще трохи і нарешті опиняємося у Верховині: «Ось Жаб’є, Гуцульська столиця. Нема, мовляють, села понад Жаб’є, і більшого лиха шукати дарма…», — Іван Франко, (1884 р.)

Смт. Верховина (до 1962 р. село Жаб’є) — адміністративний центр Верховинського району. Селище розташоване на висоті 620 м. над рівнем моря, на березі річки Чорний Черемош. Перша письмова згадка про нього датується 1424 роком. До речі, у Верховині теж певний час існував проект «ВелоКраїна» – можна побачити на фото, як використовуються велопарковки в наші дні). Також варта уваги і таємнича країна «мадярщина», на рекламному щиті). Якщо є можливість, то я би рекомендував заночувати у Верховині і продовжити маршрут на наступний день!) Це не буде так виснажливо для непідготовлених роверистів та й для підготовлених теж. Тоді і зворотну дорогу до Косова можна вибрати іншу – довшу, але цікавішу.

Відпочивши і обов’язково потужно пообідавши, вирушаємо підкорювати село Замагора. Чи будете ви їхати чи частково йти під гору з велосипедом – до години ви вже будете на перевалі в селі. Це реально найкоротший і найкращий шлях, щоб туди потрапити. Тут будуть відрізки досить стрімкі, часом ровер доведеться штовхати в гору. Але той, хто хоч раз був в селі – ніколи не пожалкує, що туди вибрався – тим більше на ровері. Потрібно їхати від автостанції до базару об’їзною дорогою і повернути праворуч перед заправкою «AND», яка служить хорошим орієнтиром. Звідти асфальтованою дорогою рухаємось плавно в гору повз музей «Тіні забутих предків», який також служить орієнтиром. Згодом асфальт обривається і починається затяжний підйом 5-6 км. довжиною.

З набором висоти відкривається чудовий краєвид на Верховину – тут обов’язково робимо фото. З часом, з обох сторін серпантину, почнуть нависати величезні вертикальні кам’яні пласти. Виглядає це все дуже захоплююче. До речі, цей маршрут теж був промаркований ВелоКраїною, як видно на фото (синій та чорний маркер, залежно від напрямку руху). Через певний час виїжджаємо на міні-перевальчик, який траверсує гору Магура. За ним і починається село і такий довгоочікуваний спуск довжиною 15 км. Далі на радощах робимо привал та фотографуємось. Відпочивши – рушаємо в путь.

Замагора – велике гуцульське село у Верховинському районі, з населенням -1200 мешканців. Селу вже більше 250 років і славиться воно музичними капелами і талановитими народними музикантами. Більшість жителів тут займається гірським господарством та народними промислами. В Косові про Замагору явно хибне уявлення як про «забите і дике село». Люди живуть, до речі, зовсім не бідно і це видно по їхніх великих хатах. Зараз там завершується будівництво нової церкви, є також велика відремонтована школа. Позитивною стороною є звісно краєвиди! Гори видно навколо на 360 градусів (на відео). З мінусів – це купи сміття повз дорогу і особливо багато в річках та потоках (на фото). Також, з технічним прогресом Гуцульщина перестає бути автентичною – дерев’яні церкви та хати покривають пластиком і бляхою. Починаємо затяжний спуск гірським серпантином – їдемо швидко і легко! Скоро опиняємося в сусідньому селі.

Красноїлля – гуцульське село Верховинського району. Відоме своєю давньою церквою та каплицею, які збудовані в 1843 р. На жаль, зараз вона виглядає не надто – дерево зелене, бляха сіра, а на куполах ще і синя та золота – навіть не хотів фотографувати… Також варто згадати і про Гуцульський театр. Створений у 1910 році Гнатом Хоткевичем та групою аматорів гуцулів. Здійснював гастролі по Галичині, Польщі (Краків), а частина трупи виступила і в Москві. В Красноїллі можна відвідати музей присвячений творчості Гната Хоткевича.

Як краще повертатись?

Опинившись на роздоріжжі у селі Вигода, ми маємо вирішити як вертатися на Косів. Якщо це одноденний маршрут, то назад я би рекомендував вертатися на Косів, тим самим шляхом через Буковецький перевал, бо це найшвидший шлях додому. На перевал прийдеться ровер везти, бо досить стрімко, щоб їхати, але від перевалу аж до Косова крутити не прийдеться – спускаємося по накату – бо і так сильно змучені від мандрівки. Тобто перший варіант – це Вигода-Ясенів-Буковець-Косів.

Якщо ж ви ще повні сил після катання горбами або послухали мою пораду і заночували у Верховині, то можете вибирати інший спосіб повернення.

Другий варіант схожий до першого, але трохи довший та цікавіший – в селі Бабин треба повернути праворуч з траси і їхати через Бабин і Малий Рожен до Сокільської скелі у Великому Ріжні і звідти вже через Кути на Косів. Саме так я і мандрував літом. Детальне про цю ділянку читаємо в статті — Велотріп з Косова в Бабин (через Великий Рожен). Перевагами цього варіанту є те, що ви не вертаєтесь тією ж дорогою, а також зможете захопити більше красивих краєвидів та туристичних об’єктів в автентичних гуцульських селах!

Варіант повернення номер 3 – є найдовший, але теж має свої бонуси. На роздоріжжі у Вигоді повертаємо не ліворуч, як в перших двох варіантах, а праворуч і рухаємось до Усть-Путили і Вижниці, а потім і на Косів. Детальніше цей маршрут описаний в статті — Велотріп Косів-Усть-Путила.

P.S. Доріг та стежок в Карпатах так само багато, як і зірок на небі. І варіацій мого маршруту може бути безліч, — головне, щоб були сили і бажання крутити педалі. Але я би не радив їхати його в реверсі — бо буде довгий і затяжний підйом під гору до Замагори (15 км.) і потім дуже стрімкий спуск на Верховину, який зацінять хіба досвідчені даунхільщики. Бо для звичайних велотуристів, то є небезпечно. Хоча при бажані в реверсі можна не доїжджати до Замагори, а повернути на Верховину зразу з Красноїлля. Так буде легше і швидше, але тоді ви не побачите тих захоплюючих краєвидів, які є в Замагорі.

Тарас Пасимок