Велопроща «Косів — Зарваниця 2010» відбулась

Перший крок зроблено! З Божою допомогою прочани, котрі виїхали на роверах з Косова минулої п’ятниці до Зарваниці, мирно і щасливо повернулись в неділю 18 липня додому. Виклик кинуто!

Відгуки та плідні результати ми зможемо чути та спостерігати при добрій увазі, надіємось, незабаром. Три дні, яким передували два тижні кропіткої підготовки, дали добрий відголос та освячене Богом благословення через нашого пароха УГКЦ св. Василія Великого, що на Москалівці в Косові, о. Романа Іванюлика. Багато покликаних, але мало вибраних – сказав був Сам Ісус Христос в Святому Євангелії. Саме такими вибраними стали ті 31 чоловік, хлопців і дівчат, жінок і чоловіків, віком від 66-ти до 14-ти років, а ще й менших скільки хотіли бути серед них. Це були ті, хто сіли сміливо на ровера і проїхались молитовною прощею по дорозі, долаючи труднощі, спокуси, спрагу і спеку, як тілесні так і духовні.

Добрий і милостивий Бог дав нам в цю дорогу добрий духовний провід в особі отця-диякона Юрія Корпанюка, брата семінариста Юрія Боєчка, а також священників і монахів в монастирі Чесного Хреста Господнього у Бучачі. Матір Божа супроводила всю дорогу нас разом із нашим лікарем Швидкої допомоги Ольги Ростиславівни Медвідь та з водіями із супроводу обласного ДАІ Івано – Франківської та Тернопільської областей, котрі оберігали нас в дорозі в безпеці, в порядку та в здоров’ї.

Щирий добродій Андрій Бурдяк з батьком Володимиром чемно нам надали зручне авто для технічної допомоги, в якому молодий, але вправний вело механік Сергій Данилейчук вміло давав ради нашим двоколісним коням.

Наша проща на роверах мала намір збудити багатьох та озвучити поклик кожного з нас, а також і тих, хто мав намір долучитись, або й надалі мають ще такий намір участі, щоб кинути виклик до поборювання алкоголізму, тютюнокуріння, наркозалежності та розпусти, ліні та лихварства, марнославства та марновірства, — за здоровий християнський спосіб життя.

Нас поїхало мало. Повернулись мирно і радісно ще більшим числом, тільки уже зручним автобусом. Але хочу сказати, що те мале число наших новітніх прочан побудило багатьох своїх близьких і далеких друзів та знайомих, котрі уже тепер питаються про нову можливість подібної прощі.

Хто уважно зміг прочитати Путівник першої вело прощі Косів – Зарваниця 2010, зауважили, що наш виклик, то був заклик до боротьби, а боротьба потребує війська. Тож добре військо наше прочанське роверове має шанс на примноження, а поле боротьби проти злих звичок і звичаїв ширитиметься в добрій волі з добрими намірами при доброму настрої.

Тому думаю, що напевне можемо очікувати на продовження розпочатої велопрощі.

А про деталі та відгуки і фото незабаром буде можливо переглянути, та також поділитись і особистими, на одній з гілок форуму на сайті www.Kosivart.com, та www.forum.ugcc.org.ua

Слава Ісусу Христу!

З благословення о. Романа Іванюлика координатор прощі О. Тіца.
19. 07. 2010

Публікація газети «Гуцульський край».