Велотріп на Німчицький перевал

Для початку скажу, що до такої мандрівки була велика неохота. В першу чергу через те, що до Німчицького перевалу треба більшу частину шляху їхати дорогою загального користування. Та, власне, пошук альтернативних маршрутів для міжсезоння штовхнув на таку авантюру. В календарі 7 листопада надворі похмуро, температура за бортом +5 і нас двоє — в черговий раз себе перевірити захотів Орест Яримович зі Львова. Друзі велотріпери мали б пригадувати його з мандрівки до Дажбожої печери, що в Прокураві. Ще зазначу, що Оресту Петровичу нівроку 66, і додам, що мандрівку подолав на одному диханні.

1 2 ►

Тепер по порядку як ж воно на цьому маршруті. В першу чергу треба пам’ятати що поїздку на Німчич слід планувати на неділю, виїжджати треба раненько, таким чином Ви уникнете напруженого трафіку по дорозі з Косова до Вижниці. Вже о 8-30 ми крутили педалі в Кутському напрямку, близько півгодини потратили щоб подолати шлях до Вижниці проїхавши с. Смодна, с. Черганівка, с. Старі Кути, смт. Кути. В’їджаючи в Кути, на першому ж перехресті нам праворуч по головній дорозі. Не намагайтесь їхати через центер селища, шукаючи дорогу до славнозвісної кладки через Черемош, яка сполучала пішо-велосипедно-мотоциклетним переходом Кути і Вижницю. Її, напревеликий жаль, немає, забрала повінь, ймовірно у 2008 році.

Повернувши праворуч і, проїхавши орієнтовно 2,5 км, побачимо Т-подібне роздоріжжя. Прямо — до с. Тюдів, а нам ліворуч повернути два рази, останній поворот навпроти автозаправної станції «Захід-WOG». Через 300 м міст через р. Черемош, ми заїжджаємо у Вижницю вже Чернівецької області, простуємо головною і в місці, де головна дорога повертає ліворуч, їдемо прямо з’їжджаючи на другорядну. За сотню метрів ми в с. Віженка, про що підтвердить вказівник обабіч дороги. Дивує одне, якби то місцеві і з якого перепою мали б вимовляти оте Виженка. За вказівником при дорозі столик з лавицями, де охочі можуть зробити невеличкий відпочинок.

Дорога Віженкою одна насолода: мінімум автотранспорту, чудові краєвиди, легкий набір висоти на протязі близько 7 км. Путівець більшою частиною асфальтований, та все ж прийдеться їхати добре второваною шутрованою дорогою, нам постійно прямо. На першому апхілі не намагайтесь вилетіти на повних парах, сили Вам здадуться попереду, бо почався основний підйом лісовим серпантином, відомий серед шанувальників авторалійних перегонів. Загалом скажу, що на перевал їдеться без надзусиль, Орест Петрович зізнався що десь там на крутячку трохи поштовхав свого Скарпа, хоча на перевалі виглядав геть добрісько, якби лишень почав свою мандрівку.

На Німчичі чудові краєвиди, готельно-розважальний комплекс, гірськолижний бугельний витяг, сувенірні крамниці, межа Путильського і Вижницького районів і маса стендів, рекламних щитів, інформаційних вказівників, давніх панорамних світлин. Хоча можна зустріти і досить суперечливу інформацію, та назагал, для людей, які тут вперше буде цікаво і колоритно. Зауважу, що нашим місцевим владним функціонерам від туризму не зле було б повчитись у Чернівецьких сусідів. Що-що, а подати Вони себе вміють.

Перепочивши , перечитавши всі стенди з історичною інформацією, поспілкувавшись з місцевою парою віслюків-екзотів, ми рушили дорогою, яка веде в напрямку до с. Підзахаричі Путильського району. Шкодую, що не встиг заагітувати Васіла, отут би він відірвався, спуск в Підзахаричі ще той, даунхіл-даунхілом. Злетівши вниз, повертаємо праворуч на дорогу загального користування і крутимо далі. По дорозі за сотню метрів придорожнє кафе і продуктовий магазинчик, велотріпери вже тут зупинялись, можливо хтось допоможе пригадати назву, бо вилетіла з голови. Далі по дорозі зліва можна побачити кладку через р. Черемош, якою при потребі можна скористатись тим веломандрівникам, які зупинились, або хочуть зупинитись у велосадибі «Біля Черемошу». Доречі, рекомендую, гарна затишна оселя, добрі привітні господарі. Власник садиби пан Юрій неабиякий любитель активного відпочинку і вже одноразово був учасником велотріпу до Смугарських водоспадів.

Минувши кладку, рухаємся до мосту через р. Черемош, перетнувши який опиняємось на Івано-Франківщині. Дорога прямує через села Великий Рожен, Тюдів, Старі Кути, лівим берегом річки. В Старих Кутах перед автозаправною станцією, попри яку вже проїжджали прямуючи до Вижниці, повертаєм ліворуч і рухаємось вже знайомою дорогою до Косова. Нажаль точного хронометражу мандрівки не зможу подати, але зауважу, що в Косові ми були о пів на першу годину дня (12-30). Було файно!!!

Ростислав Мартинюк для ВелоКосова.