Ровером до Зарваниці!

Так склались обставини, що до останнього не знав, чи можу голоситися до участі у роверовій прощі до Зарваниці.

У четвер ввечері стало зрозуміло, що можу їхати. Збирався похапцем, до мене ще приєднався Орест Яримович зі Львова, який також до останнього не знав чи буде як вирватись від буденщини. Те, що ми не були завчасно зареєстровані стало причиною нашого рішення — їхати самостійно, щоб не додавати додаткових клопотів організаторам.

Виїхали раненько, у п’ятницю 13, близько 5:20. Бігло по карті визначили нитку маршруту, і нас понесло. День видався погідний, не парило і не жарило якраз щоб педалювати. З Косова до Пістиня де повернули в напрямку до Микитинців а далі через Спас до Коломиї. Таким чином обійшлось лиш одним набором в Пістинський горб. Коломию проїхали на поперек, шкода що не має карти-схеми Коломиї, а так подав точно по яких вулицях ми проїжджали. Виїхали з Коломиї в напрямку на Обертин. Після Обертина с. Гавриляк, с. Герасимів, с. Незвисько де через міст перетнули Дністер. Дуже гарна місцина. Вже на Тернопільській стороні на березі Дністра ми поснідали і рушили далі.

На той час у Яримовича почались проблеми з коліном, дався взнаки холодний проїзд з Косова до Коломиї у велошортах. Тут принагідно зауважу, що слід використовувати утеплювачі, на секонді ви їх не знайдете, тільки в спеціалізованих магазинах. Всім скептикам, як аргумент, в противагу скажу що на лікування хворого коліна Орест Петрович потратив приблизно вартість утеплювачів на ноги і руки а ще слід згадати дискомфорт, втрачений час, і провал всіх планів.

З Незвиська наш темп впав в рази середня швидкість руху становила 13,5 км на годину. Наш напрямок с.Золотий Потік, с.Соколів, с.Жизномир, м. Бучач. В Бучачі були близько 16:00. Трохи поблукавши знайшли готель “Мандри” де і заночували.Готельчик розташований вже за межею Бучача в с.Підзамочок це внапрямку на Тернопіль при виїзді з Бучача.

Умови пристойні і ціна розумна 80гр. з чоловіка. На першому поверсі ресторан, де ціни також помірні. За 5огр. по саму гульку наситились. Першого дня ми проїхали 117 км. Вражень масу і раджу всім такого пізнання частинки України.

В суботу Яримович взяв тайм-аут, зранку ми пройшлися Бучачом гарне містечко досить компактне, Орест Петрович заглядався на місцевих дівчат, казав що дуже файні, можу це підтвердити. Далі я вирішив зробити розвідувальний виїзд щоб в неділю без проблем з орієнтуванням потрапити в Зарваницю. Спочатку поїхав до Рукомиша недалеко від міста в напрямку на Тернопіль в с. Підзамочок на кільці ліворуч на об’їзну дорогу і спочатку довгий спуск і такий же набір на вершин підйому поворот праворуч. Надзвичайне місце, скельний Василіанський монастир — певною мірою спадкоємець традицій монахів Київської Печерської лаври ще домонгольської доби. Хресна дорога, житєдайне джерело, чудна околиця з видом на р. Стрипу, церква св. Онуфрія, скельні келії і каплиці і атмосфера. Якраз застав ранкову гутірку, на подвір”ї церкви, дитячого катехетичного табору.

Далі повернувся до початку об’їзної дороги на кільці знову ліворуч і поїхав шосейкою Н-18 в напрямку до Зарваниці. По дорозі маса прочан, власне піших поодинці і групами більшість молодь, всі привітні. Сам незчувся як доїхав до Зарваниці, хоча не планував. Зустрів велосипедиста Мирослава з Івано-Франківська і з ним за компанію потрапив до кінцевої точки молодіжної прощі. З Бучача до Зарваниці велокомп показав 25 км. Біля церкви Пресвятої Тройці зустрівся з велопрочанами з Косова з ними мав першу екскурсію по Марійському духовному центру, далі поїхав до Святроїцького монастиря до церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Переповідати свої враження не буду, настійно раджу за ними їхати, а краще йти до Зарваниці не пошкодуєте. На превеликий жаль мусів повертатись до Бучача де лікувався Яримович. На той час ми переїхали до готелю Альянс. Ціна з людини 60 грн. умови гірші, “Мандри” були кращі.

Наступного ранку в неділю о 5 годині ранку рушили до Зарваниці вже з Орестом. По дорозі у моєму ровері закинуло ланцюг на перекосяк у передню перекидачку, трохи повозився, благо з собою в рем.наборі мав плоскогубці (навчився від Васіла), з цієї причини на місце прибули десь близько 7-00. В 7-30 були вже на службі Божій, падав дощ, підступно здався мів давній перевірений дощовик, промок наскрізь, Яримович був мокрий також, його не врятував дощовик куплений на секонді. Висновок, завжди в мандрівках потрібно мати запаску — банальний дешевий церетовий дощовик. До самого кінця служби не достояли мусіли рухатись бо померзли. Дякувати Богові вдалося домовитись з Косівським водієм Тарасом Ониськівом про евакуацію Ореста Яримовича разом з його джилізовим конем за що йому велика подяка.

Близько 11-00 виїхав з Зарваниці в напрямку до Косова. Поїхав цей раз через Тисменицю так для різноманітності, а ще з думкою, що вразі якогось трафунку лекше буде мене знайти друзям. Їхалось легко, правда дошкуляв дощ, наші доблесні шумаХЕРОВИТІ водії, і час від часу заскоки ланцюга до перекидухи. По дорозі зустрічав роверистів з Тернополя, Коломиї. В Косові був о 22:00. Нитка маршруту така: Зарваниця – Підзамочок – Рукомиш – Озеряни – Монастириська – Олешів – Тисмениця – Хом’яківка – Марківці – Отинія – Коломия – Спас – Микитнці – Пістинь – Косів. За показниками велокомпа 168 км. Загалом того дня проїхав 193 км. Ще деякі дані з мого велокомпа загальний кілометраж подорожі 367 км 350 м, максимальна швидкість 60 км 250 м на годину, середня швидкість всієї подорожі 17 км 570 м на годину. Час потрачений на подолання 367 км — 20 год 53 хв.

Великий респект велопрочанам з Косова, а також організаторові Сашкові та всім причетним. Особливий великий респект жіночій половині Косівської команди.

Так сталось, що опинився з боку такої позитивної акції і на майбутнє всім раджу їхати офіційно командою з Велопрочанами, позитивні враження гарантовані, підтримка, співчуття, і радість від долання труднощів, а ще це дешевше на вашу кешеню. Крім того це гарантія повної участі у молодіжній прощі. Хай мене вибачають всіх кого то зачепить та сказати мушу. Перше що кидається в око це тотальна відсутність у велопрочан велошоломів, друге, також не бачив на роверах велоблималок і третє також немаловажливе. Придбайте для далеких велоподорожей велошорти з так званим памперсом, що в значній мірі збереже вашу, пардон, дупцю і все що, довкола неї в час активного сидіння на велосідалі, ну не дурні то людиська придумали, весь цивілізований велосвіт тим винаходом вже давно з успіхом користується.

І ще таке. На мою думку, можливий варіант повної автономної мандрівки до Зарваниці — при умові обладнання ровера велобагажником зі спеціальною велосумкою, що дасть можливість запакувати намет та ще деякі дрібниці. Місць для ночівлі предостатньо. Для такої поїздки краще всього підходять кросові ровери на 28 колесах, хоча і крос-кантрійний ровер при умові, що гума буде дорожня.

Бажаю всім успішних веломандрівок і сердечний привіт всім, хто mув на ровері у Зарваниці.

Ростислав Мартинюк для ВелоКосова.