Велотріп в урочище Терношори: фотографії
Одне з найвідоміших місць сили Карпатського краю — давнє святилище Терношори поблизу присілка Безульки села Снідавки на Косівщині.
На південному схилі гори Терношора на природному восьмиметровому кам’яному крузі, утвореному двома велетенськими брилами, залишилися солярні символи, накреслені древніми жерцями. Круг «дивиться» на південь. Цілорічно на цей вівтар падають сонячні промені.
Експедиція, яка досліджувала Терношорське святилище у липні 2008 року, виявила декілька «ліній Сили» де знаходяться так звані «чашні камені», котрі, судячи з усього, використовувалися язичницькими жерцями для офірувань сонячним божествам. Саме в ті буремні часи, коли Карпати стали місцем зіткнення політичних інтересів даків, фракійців, римлян, кельтів та язигів, жрецтво в гірських святилищах досягло апогею своєї могутності. Для введення обраних у медитативний стан жерці цих ідолів, використовували галюциногенні гриби (деякі різновиди карпатських мухоморів).
Шаманські практики та телурична магія були могутніми засобами влади і пізнання в руках спадкових жерців, які з покоління у покоління накопичували і передавали свої вміння. Сучасні мольфари зберігають залишки тієї давньої могутності.
Перша частина топоніму Терношори «тер» означає «терра, земля, терен, територія». Зв’язок із святилищем в тому що на лінії г. Довбушанка–Синяк–Лисина Космацька–Терношори сонце сходить у день зимового сонцестояння (21, 22 грудня) і заходить по лінії Акришора–Лисина–Говерла. Тобто день найкоротший, сонце перебуває найнижче над землею, приземлене, притеренине і проходить найкоротший шлях у році.
Отже місцева назва Терношори означає приземлену межу (шору, обмеження) до якої наближається схід сонця у день зимового сонцестояння і знову повертає на весну. Тут значення Терношори є протилежне (антонім) Акрешорі. Описане М. Кугутяком Терношорське святилище як святилище родючості, плодючості тут могло означати «народження нового сонця» (що не протирічить тлумаченню вченого історика), бо сонце «повертало» з цієї точки на літо. До речі, у Римі (до н.е.) 25 грудня відмічали свято народження сонця.
текст скатаний з книги і посилання чи згадки самої книги не має, не гарно то є