Велотріп Косів-Трач (через Хімчин)

В 2013 році проект ВелоКосів активно розвивався. Серед пріоритетних завдань на сезон була розвідка нових напрямів та створення полегшених туристичних маршрутів. Думаю, що з цими завданнями ми справились, але з кожним новим маршрутом розумієш, що роботи ще купа. За кілька заїздів ми почали освоювати коломийський напрямок, але не основними дорогами і трасами. Це і маршрут на Микитинці через Вербовець і Косів-Рожнів через Хімчин і Косів-Хімчин (до музею патріарха Володимира).

Населені пункти, які ми проїдемо: Косів, Старий Косів, Вербовець, Хімчин, Корости, Трач, Кропивище (Коломийського району), Спас (Коломийського району), Микитинці, Пістинь, Косів. Довжина маршруту 55 км., час — 6-7 годин.

Розпочинаємо наш маршрут традиційно з косівського автовокзалу. Далі рухаємось вулицями Гвардійська та Бандери і на перехресті (біля Люльчука) — прямо, в сторону Рожнова.

Проїжджаємо трасою села Старий Косів та Вербовець. Через 20 хв. з лівого боку дороги буде табличка «Хімчин». Тут нам треба повертати вліво і їхати повз закрите районне сміттєзвалище, яке служить орієнтиром. Далі кілька затяжних спусків та підйомів з красивими краєвидами і ось ми вже в Хімчині. Продовжу розповідь вже від музею, який розташований на височенькому горбі.

В сторону села Корости з Хімчина йде непогана грунтова дорога, — тож починаємо затяжний спуск з чудовими краєвидами. Згодом буде роздоріжжя і треба повернути праворуч і через 15 хвилин ми вже в центрі села Корости, з наголосом на другий склад). До речі, це наймолодше село на Гуцульщині, яке заселялося вихідцями з Косівщини та Верховинщини. Мешканці називають своє село Користи. Скоріше всього від слова “користуватися”. Активною тут є громада п’ятидесятників, яка  щороку (22.07) проводить в селі міжнародний християнський фестиваль «Джерело».

Як це не дивно прозвучить, але саме на цей фестиваль ми і потрапили, коли розробляли маршрут. Саме село знаходиться в ямі, а навколишні села на підвищенні, тому наше здивування було велике, коли серед лісу ми виїхали просто на тисячі людей навколо сцени. Тому було вирішено зробити обідню перерву в селі і з’їсти традиційного фестивального шашлика!

Від села йдуть три дороги: на Хімчин і Косів (звідки ми приїхали), на Троїцю і до Заболотова і на Трач та до Коломиї чи Косова. Ми вирішили їхати ліворуч через Трач, але наступного разу обов’язково поїдемо до Заболотова і через Іллінці та Кобаки до Косова. А чому б ні? Тут красива природа, багато лісу, мало машин і людей, — чи це не рай для велосипедиста?

Фото

Далі затяжним «тягуном», але вже по асфальту піднімаємось на черговий пагорб, яких буде багато в цій подорожі, — їдемо до Трача. Цікаво, що на фесті нас прийняли за іноземців і дуже дивувались нашій українській. Так, як ці села знаходяться на перехресті трьох районів (Косівський, Коломийський та Снятинський), то мешканці себе більше відносять до покутян. То і не дивно, на гуцулів вони зовсім не схожі 🙂

До села і в самому Трачі чудова асфальтована дорога, без ям, їхати дуже легко, — одне задоволення. Навколо гектари лісу та хатки людей попри дорогу. Все зелене, а хатки вкриті глиняною помаранчевою черепицею, що є традиційно для цього регіону.

До речі, від Трача можна скоротити і їхати через село Гуцулівка до траси, але там гірша дорога, тому краще їхати до села Кропивище, Коломийського району. Раніше це село входило то в Коломийський, то в Косівський райони. Спірною є й етнічна група, до якої причисляють себе мешканці. Одні вважають, що це покутяни, а інші вважають себе гуцулами. Село з 4 боків оточує ліс, в якому цього року вродило багато грибів.

В самому селі цікавими об’єктами для туриста є велика кількість панських (польських та австрійських) будиночків  з оригінальною архітектурою. Також варто відзначити і церкву з бійницями та дзвіницею. Смішним був напад маленької собаки на велику корову в селі, прямо на наших очах. Раптово корова перестала бути флегматичною і з рогами накинулась на «агресора». Собаку врятував хазяїн, а то б точно був летальний кінець 🙂

Повертаємось назад в Косівський район, в село Микитинці. Село засноване ще в 1375, але і раніше там вже жили люди. Теж дуже хороший асфальт. Тому хитрі водії з Косова часто їдуть не через Яблунів, а через Микитинці і Спас до Коломиї. І швидше і дорога не така розбита, як на трасі. Варто відзначити і чорну дерев’яну оригінальну церкву в селі.

Далі виїжджаємо на кільце в селі Пістинь і знайомою дорогою рухаємось до Косова, важко долаючи затяжний пістинський горб. Для велосипедистів і туристів він неначе смерть — всі його бояться! 🙂

Відео

Тарас Пасимок