Відкриття велосезону 2015: Велотріп до лісової хатинки в Соколівці

14 жовтня, в день створення української повстанської армії, в селі Соколівка на присілку «Кирничне», відбулося урочисте відкриття лісової хатини — в пам’ять воїнів УПА. Дерев’яний будинок збудували не під землею, а на поверхні, бо в тій місцевості кам’янистий грунт. Хатинка повстанців розташована в дуже мальовничій місцевості, звідки відкривається чудовий краєвид на Сокільський хребет.

Будівля розташована біля гірського джерела із смачною та лікувальною водою. І хоча добратися до криївки не є легко — треба підніматися 2-3 км. гірським серпантином, але цей об’єкт цілком може бути цікавим не лише в історичному плані, але й пізнавальним туристичним маршрутом. Як повідомив лісничий Косівського лісництва П. Пліхтяк, це вже друга така споруда побудована лісгоспом в Косівському районі, — відновлений бандерівський бункер вже є в селі Микитинці, який був останнім прихистком сотенного «Білого».

Будемо сподіватись, що команда «ВелоКосова» в 2015 році відвідає обидва об’єкти — лісову хатинку в Соколівці і бандерівський бункер в Микитинцях.

Я писав дану замітку для газети «Гуцульський край», адже туризм та активний відпочинок в Косівському районі — це те чим я займаюсь останні 5 років. Саме тому редакція часто доручає мені писати про такі об’єкти. Але тема виявилась настільки цікавою, що мій матеріал надрукували і в косівській газеті «Панорама.Інфо», а також розмістили на багатьох обласних Івано-Франківських сайтах та інформаційних порталах. Тоді я вирішив при першій нагоді відвідати це місце і, звісно, записати gps-трек і зробити опис на сайт «ВелоКосова».

Отож, 21 лютого, я офіційно відкрив велосезон 2015 року велотріпом Косів-Соколівка-присілок Кирничне-лісова хатинка-джерело. Погодка того дня була чудовою і я не міг всидіти вдома, а вирішив зайнятися туристичною розвідкою 🙂

Маршрут традиційно розпочинається із автостанції в Косові і далі рухаємось вулицями «Небесної сотні» та Івана Франка до села Город. Далі їдемо Облазом, повз хребет Острий, багатостраждальною трасою Косів­-Верховина, яку обіцяють нарешті відремонтувати. Бо якщо цього не станеться, то доведеться закривати проект «ВелоКосів» і відкривати «На Конях в Косів».

За 20 метрів до церкви в центрі села Соколівка є поворот праворуч до річки Рибниці. Проїхавши повз цвинтар, який служить орієнтиром і перейшовши через дерев’яний місток, ми починаємо затяжний підйом до джерела. Цей маршрут буде цікавий не лише велосипедистам, але і мотоциклістам, пішоходам чи просто туристам на всюдихідному транспорті. Якщо ви не маєте бажання тягнути велосипед вгору, бо їхати там майже нереально через стрімкий набір висоти, то можете залиши «вел» внизу біля річки.

Відео

Як це не дивно, але на присілку Кирничне живе дуже багато людей. Тому ви легко зможете уточнити ваш маршрут в людей, які живуть повз дорогу. Чим вище ви піднімаєтесь, тим кращий краєвид відкривається на Покутсько-Буковинські Карпати. Часто від косівчан можна почути, що в нас все таке нудне і нецікаве — тому варто їхати «чорт-зна-куди» і вже там точно є гарні краєвиди та справжні гори. Я категорично не згідний із таким підходом до принад Косівщини. Просто ми самі так мало знаємо про наш район, що здається ніби тут немає нічого цікавого. Але мій опис даного маршруту наглядно показує, що навіть в 2015 році можна робити нові та унікальні мандрівки в радіусі 10 км. від Косова.

Отож, піднімаючись на гору я побачив, що заблукати досить легко — багато доріг ведуть до приватних хат і можна зійти з головної дороги. Тому краще перший раз йти туди з гідом і трекером, щоб добратись на гору.

Десь за 1-1.5 години я був майже на вершині і тут почалися справжні пригоди. На верху ще лежав сніг і разом із глеєм-глиною мій велосипед геть заклинило від болота і прийшлось останні 400 метрів його нести на плечах. Ну чого лише не зробиш заради опису, треку та фотозвіту 🙂 Хоча я б не радив повторювати мій геройський «марш-кидок». Бо сама лісова хатинка є не на самій вершині гори, а на 100 метрів нижче і там дорога відповідно сильно заболочена. Спускаючись до хатинки виходимо на велику поляну, де раніше була полонина колгоспу. Звідти відкривається чудовий краєвид на Сокільський хребет.

Сама хатинка розташована в лісі, але там зараз проходить рубка і можливо скоро і від хатинки буде теж гарний краєвид. Сама атмосфера і аура місця дуже позитивна. Вода смачна і хочеться посидіти-побути там якнайдовше. Думаю, якщо домовитись із держлісгоспом, то можна залишитись на ночівлю в хатинці. Там є великий стіл та лавки, а також два дерев’яних ліжка, хоча на підлозі зі спальниками теж може 4-5 людей поміститись. Ну і як варіант, щоб не просити дозволу для ночівки можна йти з палатками — на полонині їх можна поставити без проблем, а вода завжди під рукою.

Вибачайте, що мало фотографій з самої мандрівки, — було мало часу, бо швидко темніло, але я постараюсь весною-літом витягнути «велокосівчан» на Кирничне і вже зробити офіційний фото-відео звіт. Особливо хочеться зняти на «гоу-про» екстремальний спуск по серпантину вниз. Назад велосипед від хатинки теж прийшлось нести на «ґорґошах», але потім я таки почав шалений спуск серпантином і повернуся я до траси за якихось 10-20 хв.

Фотографії

Правда на зворотній дорозі також не обійшлося без пригод. Виявилось що одна із старих доріг була у поганому стані і місцеві користувалися стежкою, щоб потрапити в центр. Отож я на всій швидкості мчуся повз здивованих гуцулів, які кричали мені вслід, що це «часная тєриторія». Я вже думав, що залишусь на присілку навічно, від пострілу «бандерівського гвера» в спину, але пояснив хлопцям ситуацію і вони мене направили правильною стежкою додому 🙂 Всі дві дороги є на треку, тому вам вже не доведеться потрапляти в мою ситуацію.

Загалом відкриття сезону я оцінюю на 5+ і планую за 2015 рік написати ще багато описів, особливо в напрямку Яблунів-Космач-Акрешори, який ще не описував на сайті.

Отож, мандруйте і будьте щасливі! Слава Україні!

Тарас Пасимок. Фото і відео автора.