Лужківський водоспад
Минулого тижня обіцяли в суботу гарну погоду і я не хотів сидіти вдома. Підбив ще одного знайомого Вову і поїхали в с. Великий Рожин подивитись на Лужківський водоспад. Я давно читав в інтернеті, що у Великому Рожині є водоспад, але ніяк не виходило туди поїхати. В інтернеті, на жаль, майже нема інформації про нього. Тільки в п’ятницю ввечері випадково знайшов якийсь plt файл з точками, в якому була забита точка LUZHECKY. Перевірив точку на карті Косівського району – все співпало, це і є він. Їдемо.
Зранку йдемо на автобус на 7:20, якого в результаті нема, наступний в сторону Путили 7:55 Саме цим рейсом ми їхали минулого року в Усть-Путилу, коли ми добирались більше 3 годин. Надіємось, що автобус не поламається. Виявилось все дуже добре, через 2 години ми в с. Великий Рожин виходимо біля пам’ятника Шевченку. Ще вдома, дивлячись на маршрут, я хотів його скоротити, потрібно було виходити трохи далі і переходити через ліс (добре, що ми так не зробили – бо там потрібно добре піднятись, а потім спуститись).
Далі йдемо селом, нормальною дорогою. В селі вирішили поснідати, зайшли біля дороги в чийсь сад і перекусили. Гарно так – сидиш під яблунею, снідаєш і милуєшся краєвидом. Але спокійно поїсти нам не дали місцеві тузики, спочатку один, а потім “викликав” підкріплення. Але до нас не дійшли, зупинились метрів за 20 і голосно гавкали. Успішно “відбивши атаку злих тварин”, ми пішли далі. Маршрут весь час йде по сільській дорозі, вздовж річки. По дорозі під ногами постійно шастають ящірки Йти легко, ще би сонце так сильно не пекло – було би взагалі класно.
За мостом в річку впадає потічок (з лівої сторони), тут нам потрібно повертати (якщо йти дорогою прямо то можна вийти на Писаний камінь), йдемо дорогою в ліс, але дорога поступово відхиляється від потічка в результаті ми вже не бачимо і не чуємо потічка. Навігатор показує, що ми трішки в стороні від водоспаду. Вова пропонує йти напролом до водоспаду, я відхиляю пропозицію, повертаємось назад до потічка, тут перевзуваю свої сандалі на трекінгові черевики. Спочатку йдемо по потічку, потім плавно з’являється стежка і дорога (піднімаємось на дорогу, потім знову спускаємось і йдемо потічком).
Через декілька хвилин чути гуркіт водоспаду, але не видно. Ще декілька десятка метрів і з-за повороту видно нашу сьогоднішню мету. Красунчик водоспад, подібний на Бухтівецький. Тут ми провели багато часу – фотографувались (я біля, Вова у водоспаді), з’їли канапки. вияснили, що ніхто не взяв сірники (Вова взяв сосиски 🙂 ). Просиділи біля водоспаду більше години. Спочатку було холодно (незважаючи що на сонці було біля 30 °C), бо сонце сюди зовсім не світило, потім вийшло сонечко і стало тепліше.
Потім ми захотіли подивитись на водоспад згори, я запропонував йти дорогою, але Вова відкинув мою пропозицію, тож ми пішли лісом. В результаті дерлись стрімким схилом, лазили ожиною і прийшли до … дороги, на яку можна було вийти без проблем за 5 хвилин. Але ми не шукаємо легких доріг. 🙂 Назад вирішили йти не дорогою, а в напрямку с.Розтоки, щоб вийти на трасу Путила – Чернівці. Взяли приблизний курс і пішли. Поки дорога не вперлась в чиюсь хату. Там ми запитали людей і нам сказали, що можна пройти подвір’ям, там далі дорога продовжується. Потім трохи лісом, полем, лісом, полем і знову до людей. Взяли сірники і пішли далі. З полонини відкриваються чудові краєвиди (навіть видно каміння Сокільського хребта). Далі ще одна полонина, відпочиваємо тут, я валяю дурака, роблю стійку на лопатках 🙂
Відкривається вид на с.Розтоки і Черемош. Бачимо міст через Черемош, туди нам і треба йти. Справа в тому, щоб вийти на трасу нам потрібно перейти на протилежний бік Черемоша, а де міст в цьому районі ми не знали. Спускаємось вниз в напрямку моста. на стежці гріється зміючка, поки я витягував фотоапарат, вона втекла. Так дійшли до дороги, яка паралельна трасі, тільки з іншого боку річки. Була в нас ідея перейти вбрід Черемош (там де мілко), але вирішили піти як нормальні люди через міст. В місцевому магазині (подібний магазин я бачи в Діловому – 40 м2, а асортимент як в супермаркеті) взяли холодного квасу (привіт моєму горлу) і пішли на трасу чекати автобуса. Дочекались автобуса Яблуниця – Вижниця, у Вижниці пересіли на автобус до Чернівців і успішно доїхали додому.
В результаті за день пройшли біля 17 км. Повного треку нема, бо у навігаторі була вимкнена опція писати трек (племінниця мучила девайс тиждень тому) і я побачив це аж на водоспаді.
Координати Лужківського водоспаду: N48.20788 E25.04985
Добратись дуже просто – біля 6 км дорогою (на карті це коричневий маршрут), за мостом наліво вздовж потічка метрів 500.
Трек
