Гуцульський рикша
Якби Іван Герцюк із села Старі Кути не переплутав п’ятницю з суботою, ні я, ні ви про нього і не дізналися б. Сьогодні зранку на майдані Незалежності у центрі Косова я випадково побачила цього чоловіка. До нього, як довоєнні селяни до літака-кукурузника, підходили поодинокі чоловіки. Кожен водій, що проїжджав поряд, теж обертав голову, аби поглянути на це технічне диво ХХІ сторіччя — триколісний велосипед з бляшаними коляскою і дашком-балдахіном. Пригадався старий анекдот. Поляк вперше побачив автомобіль «Запорожець» і запитує водія: «Пшепрашам. То пан сам скльопав?». На це питання Іван Герцюк може не червоніти, а гордо відповідати: «Так!».
35-річний чоловік надумав сотворити цей кострубатий експонат після того, як побачив у відео на Ютубі індійського вело-рикшу.
Горянин захотів і собі такий транспорт – самому селом кататися, маму з церкви додому привозити, каже: «Вулиці у селі довгі».
Цілий місяць чоловік мудрував головою, приміряв лінійкою, гнув труби, арматуру і бляху, клепав, з’єднував, зварював деталі, складав докупи готові фрагменти, наводив глянц.
І у нього вийшло!
У саморобну коляску, більше схожу на мілкий прямокутний піддон з відкидним заднім бортиком (перфекціоніст!), майстер встановив спеціальне сидіння для одного пасажира. У причепі можна і невеликий багаж перевозити. «Дев’яносто кіля витримає», — гарантує творець велоцикла.
Пасажира і водія захищає від примх погоди прямокутний дашок-балдахін, теж із бляхи.
Велоцикл має «державний номер», амортизацію, дзеркала заднього виду, світловідбивачі, «болотники», клаксон. Знайшлося місце і для гаджетів – є спеціальна поличка для мобільника, навушників (щоб відповідати на дзвінки або слухати музику).
Агрегат їздить старокутськими вулицями вже два тижні. А зустрівся мені в Косові тому, що безробітний і неодружений автор технічної дивовижі переплутав дні. Думав, що сьогодні субота, – і поїхав на знаменитий Косівський базар продавати своє диво техніки.
Добирався до райцентру (майже 10 км) трохи більше години. На базар не потрапив, зате зробив мудрий рекламний хід – приїхав на центральний міський майдан і відразу ж опинився у центрі уваги перехожих, переважно чоловічої статі. Зацікавилася ним і я – журналіст за фахом.
Тож винахідник велосипеда несподівано для себе отримав безкоштовну рекламу і, сподіваюся, матиме ще й інтернет-славу.
Воістину: нема такого злого, аби не вийшло на добре.
Іван Герцюк править за велоцикл 10 тисяч гривень, але готовий іти на поступки. Випадкових перехожих цікавить, скільки важить цей агрегат, як він у береги їде. «Ця машина не для берегів, а для вулиць, — пояснює їм і мені Іван Герцюк, відтак уточнює. – Для рівнесеньких вулиць. На наших ямах її починає гойдати, смикати, перекоси дуже великі, переднє колесо скрипить, колеса і форкоп швидко гинуть», — чесно зізнається і необережно збиває стартову ціну, збентежений несподіваною увагою горянин.
Поки що ніхто з тих, кого зацікавив дивовижний агрегат, купувати його не збирається, але деякі чоловіки підкинули майстрові добру ідею – не продавати, а здавати велоцикл в оренду у період Різдвяних свят: «Ми тебе переберемо – будеш нас на Маланку возити».
Іван Герцюк обіцяв подумати.
Аліса МУДРИЦЬКА.
м.Косів.
Фото автора.
