Велотріп Косів-Берегомет (через Вижницю)

13 квітня, у Вербну неділю, вирішив прокатати новий та цікавий маршрут. Таким чином, я хотів хоч на кілька годин відволіктись від того жаху, що відбувається в нашій країні. І на щастя, це мені вдалось! Рекомендую його всім активним роверистам!

Загалом, наш маршрут середньої складності, довжиною майже 60 км. і тривалістю 6-7 годин. Населені пункти, які ми проїдемо: Косів, Смодна, Черганівка, Старі Кути, Кути, Вижниця, Багна, Черешеньки, Берегомет. Судячи з реакції людей, я був перший велотурист у тих краях).

Велотріп Косів-Берегомет (через Вижницю)

Традиційно починаємо веломаршрут з автостанції в Косові. Потім вулицями Небесної сотні і Тараса Шевченка рухаємось в сторону Кутів. Далі трасою прямуємо до Вижниці, — через залізний міст над повноводним Черемошем. За мостом стоїть бок-пост ДАЇ і, незважаючи на свято та неділю, перевіряють всі машини, що зробиш – війна! Відстань від Косова до Вижниці — 10 км. (година їзди) і ще майже 20 км. до смт. Берегомет Винницького району.

Вижниця — місто в Чернівецькій області, районний центр. Розташоване на межі Чернівецької та Івано-Франківської областей, на річках Черемоші та Виженці, З населенням 4230 чоловік, Вижниця, незважаючи на свій міський статус, менша за населенням за смт Берегомет, місто Вашківці та кількох сіл Вижницького району. Тут почали творче життя народні артисти України Левко Дутковський (засновник ансамблю “Смерічка”), солісти “Смерічки” Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, заслужений діяч мистецтв України, художник-модельєр Алла Дутковська. З Вижницею пов’язані імена відомих діячів української культури: Юрія Федьковича, Корнелія Устияновича, Лесі Українки, Івана Франка, Марка Вовчка, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Гната Хоткевича.

В центрі Вижниці потрібно повернути праворуч і затяжним серпантином підніматися на перевал. Це мені підказали місцеві мешканці, бо на карті Косівського району Берегомету немає). Дійсно серйозний горб, але на щастя менший, ніж наш Пістинський.

А на горбі знову купа міліції – я вже думав війна почалась або когось зловили. Корки на дорозі, але виявилось, що то знімають якийсь фільм. Заледве прориваюсь далі, ще й дощ починає накрапати. Невеселий початок, але їду далі! Орієнтиром служить маленька церковця на сусідній горі, з правого боку догори. На вершині горба – привал! Тут закінчується Вижниця і починається село Багна, а я вже смакую, як буду вертатись цим серпантином без тормозів).

На щастя, дорога більш-менш рівна аж до самого Берегомета, — іноді є підйоми, але не значні. До речі, асфальт хороший – жодної ямки, їхати одне задоволення. Починається траса, а навколо майже немає людей та будинків. Навколо дороги — ліси, гори на горизонті, зелень, купа птахів, багато повноводних і дуже чистих потічків. Одним словом – справжній рай на Землі.

Чим далі я їду, тим частіше помічаю гігантські велетенські гнізда лелек. Таких великих гнізд я ще не бачив в житті. Зразу видно, що газдовиті птахи тут живуть. Хоча якщо звернути увагу на розмір і об’єм хат в селі, то вони теж нічим не гірші, під стать гніздам – видно, що всі тут файні газди.)

Потім починається село Черешеньки — дуже довге село, десь кілометрів на 10 тягнеться. Архітектура будівель – переважно в стилі Покуття і Буковини. І тут я пробиваю переднє колесо і знов починається дощ! Ну, думаю, приїхали! Замінюю камеру, щоб не витрачати час і виявляється, що пробився гострим кусочком каменю.

Продовжую мандрівку, а по дорозі зустрічаю дуже мало машин. Навколо тихо і дуже спокійно – душа хоч трохи відпочиває. Але рейсові автобуси їздять регулярно – кожні 30 хв., як по годиннику. Не те, що в Косівському районі… Повз дорогу бачу багато ставів та озер – люди ловлять рибу. Повітря чисте і свіже – що ще потрібно роверисту?)

А ось і Берегомет! Це смт. теж тягнеться трасою добрих 6 кілометрів. Тут архітектура будинків одразу стає гуцульською. Різниця раптова, але приємна!

Берегомет — селище міського типу Вижницького району Чернівецької області. Через селище протікає ріка Сірет. Біля річки є гора Стіжок. Назва Берегомет походить від того, що річка Серет береги метає. У селищі є гімназія та 4 школи, ПВНЗ Берегометський політехнічний технікум, автошкола, залізнична станція, завод, лісгосп, лікарня, ратуша та ринок. Розвинута приватна промисловість у галузі переробки деревини.

У Берегометі залишилося декілька визначних пам’яток, пов’язаних з життєдіяльністю шляхетного роду Васильків. Найяскравіша споруда — замок Васильків, який існував на початку XX століття, у первісному вигляді не зберігся. У центрі стоїть мурована Михайлівська церква (побудована 1888 року), безпосередньо пов’язана з родом Васильків. 1890 року Микола Василько заклав Берегометський дендропарк.

Всі дивуються, що це за «чудік» все фотографує, але не моя вина, що велосипедний туризм так слабо розвинутий в наших краях. Все, що я знав про Берегомет, поки сюди не потрапив – це команда КВН «Торнадо Люкс». Їхня команда дуже популярна і не дарма – пошукайте в «гуглі» їхні смішні і дотепні виступи.

Саме смт. чимось схоже на Верховину та Ворохту. Я б назвав Берегомет містом веж – вони зустрічаються всюди в архітектурі. Загалом сам центр не є гуцульський, скоріше румунський чи молдавський стиль.

Головна вулиця має назву «Центральна» — з назвами довго не морочились). Берегометом гуляло багато молоді і «пацики» на крутих тачках ганяли переді мною – показували, які вони круті. Тут навіть є залізниця, але лише для транспортування лісу, а не людей. Дерево тут всюди, куди не глянь – зразу видно з чого живе смт. Традиційно для Гуцульщини тут багато церков, я нарахував три. Зацікавило мене насадження туй у формі квадрату – виявилось, що там цвинтар. Не знаю як вам, а мені така ідея відгородження дуже сподобалась! Щось в цьому є!

Гори тут теж є – основна вершина гора Стіжок, але видно і багато інших. Всі горби тут гострі, майже ідеальні трикутники. В Берегометі також розташований головний офіс НПП «Вижницький» – його легко впізнати через яскраво-зелений колір стін та скульптури звірів на подвір’ї.

P.S. Загалом, мандрівка мені дуже сподобалась! Відстань така як і до Коломиї, але їхати реально легше і цікавіше.

Тарас Пасимок

Фотоальбом

На замітку:

Написати коментар