Велотріп на гору Ґрегіт — найвищу вершину Косівського району

Короткий опис маршруту

Отож поїхали, а поїхали ми з Косова о 9-00, — нас двоє, погода фест, та це ми зрозуміли трохи згодом.

Старт в Косові від Банського мосту, виїзжаємо з Косова по вул.Франка у Верховинському напрямку. Асфальтівкою пролітаємо (сил багато) село Город та Соколівку. Тікаючи від ранкової мряки заїзжаємо до Яворова, де робимо невеликий відпочинок біля придорожньої продуктової крамниці, від неї недалеко поворот на село Снідавка є вказівник, який важко не зауважити.

Далі дорога грунтова, йде поступовий набір висоти вздовж потоку Безулька. В центрі села Снідавка, де розташовані продуктовий магазин, школа, сільрада, повертаємо праворуч від каплички вверх в напрямку на північний захід (урочище Влаки).

Після невеличкого підйому починається спуск до урочища Межиріки, дорога спочатку йде в лісі а далі виходить на відкриту місцину, де ми повертаємо ліворуч вниз і заїзджаємо в присілок Межиріки села Снідавка. Тут починається затяжний і досить крутенький підйом до перехрестя доріг, нам прямо в північно-західному напрямку.

Дорога вивела нас до кутка Границя села Снідавка, на перехресті прямо вниз в напрямку на північ. Тепер вже тішимось затяжним спуском в присілок Безвінне села Шепіт, подолавши біля 1,5 км виїзжаємо на центральну дорогу. У цьому місці веломаршрут з присілка повертає праворуч вниз до центру села, та ми з Васілом повернули ліворуч вверх і за двісті метрів біля каплички повернули праворуч вверх і досить непоганою грунтовою дорогою почали набирати висоту, наближаючись до найвищої вершини Косівщини — Грегіт (1472 м н.р.м.).

Дорога йде хребтом Щівник по відкритій місцевості, звідки відкриваютья фист краєвиди на село Космач в північному напрямку, а з заходу в південному напрямку височіють вершини Версалем, Ротило, Габорянська, Бубенська, Біла Кобила. Добру половину Щівника ми ровера протягнули і залишили в одній з передостанніх хат у доброго ґазди Івана.

Далі ми поплентались пішки спочатку дорогою, а потім стежкою в смерековому лісі, яка різко і довготривало набирала висоту. У місцині, де на стежині з’явились каміння ми повернули праворуч, стежка стала пологішою, а потім були місця рівнинні і невеличкий спуск до перемички, з якої як останній акорд — ще один десь півгодинний підйом на основну вершину.

Щоправда ми з Васілом побували ще й на, так званому, Малому Ґреготі або Шепотському, з вершини якого побачили кінцеву ціль нашої мандрівки. Загалом на піший підйом ми потратили 1,5 години, а до роверів збігли за пів-години. Далі вже знайомою дорогою покотились вниз до центру села Шепіт. Наше повернення трохи тривало, бо мусіли проїхати села Брустори, Прокурава, Шешори та Пістинь. Саме в Пістині звернувши праворуч на головну дорогу і з останніх сил педалювали до Косова, в який заїхали, коли вже стемніло.

Загалом були щасливі від пережитого, ходили снігом і загорали на сонці, проїхали і пройшли десь близько 76 км., Васіл, як заправський автомеханік формули 1, вкоротав мій ланцюг.

Можна підсумувати, що деньок був ще той. Окрема подяку Васілу за витривалість, зарадність і добрий гумор. А нашу мандрівку на Покрову ми присвятили 68 річниці створення УПА.

Опис: Ростислав Мартинюк
Фото-відео: Васіл Данилюк

Фотографії

Відео