Скарб нації — її пісня

Нещодавно на Косівщині презентували новий фільм «Двоколісні хроніки-2. Країна скарбів». Цікаво, що у Косові це друга презентація після столиці.

Цей фільм є одним із культурних творчих проектів етно-гурту «Фолькнери», учасники якого протягом 44 днів на велосипедах подолали понад 2000 км бездоріжжя і автострад у пошуках найцінніших скарбів нашого сьогодення – маловідомих українських народних пісень. Їхня мандрівка простяглася всією Україною, з Заходу на Схід, від Ужгорода до Луганська.

За цей тривалий час троє молодих креативних людей на своєму шляху зустріли і поспілкувалися з понад сотнею осіб, заглянули у глибинки сіл, зокрема покинутих і забутих, і віднайшли там майже 600 автентичних пісень.

Основною метою мандрівних музик було дослідити український фольклор у різних регіонах країни і показати, що народна пісня не гине, вона єднає серця. За словами учасників велоекспедиції, вони намагалися обрати своїм маршрутом ті місця, де до цього часу мало хто бував.

Двоколісні хроніки — це не звичайне аматорське відео для любителів екстріму і не просто популяризація велотуризму, це – глобальний проект про українську пісню, що ще живе у пам’яті старенької бабусі, і чи буде кому передати її нащадкам, про вимираюче село, в якому давно вже «не пахне» життям, про українців, які живуть у одній країні, але по обидва боки Дніпра. Протягом усієї кінострічки з екрана зверталося чимало українців, які намагалися донести глядачам пісенну культуру свого краю.

Косівчани мали можливість побачити відеосюжети, які фолькнери відзняли у Рожнові, Бабині, Уторопах… І зі всього побаченого тішило одне, що така маленька Україна, зовсім різна по регіонах, все-таки має великий скарб – українську пісню. Запам’яталися слова однієї бабусі, яка проживає на Харківщині. Гадаю, вони вартують сотні-тисячі похвал. А сказала вона таке: «Хто б ми не були, но ми – українці. Якби ото так обняти Схід, Південь…, чи що? Ми ж – одна сторона, Україна. Не треба розмежовувати її, бо ми – то народ. Ми любимо свій народ. І де б не поїхав на чужину, а Україну – люби! Не треба цього забувати – отоді будеш ти – українець». Оце, мабуть, і є та сила народного єднання, яку намагалися показати у фільмі учасники гурту.

Незважаючи на зимну погоду на презентацію фільму «Двоколісні хроніки-2. Країна скарбів» прийшло чимало інтелігенції і зокрема молоді Косівщини. З вдячністю від усієї громади району до гостей, учасників етно-гурту «Фолькнери» (які, на жаль, приїхали не у повному складі) Ярини Квітки, Юлії Совершенної і Володимира Муляра звернувся ініціатор та організатор заходу Ростислав Мартинюк. Також він щиро подякував усім, хто допоміг у організації презентації, а саме: мистецькій агенції «Наш формат», громадській ініціативі «ВелоКосів», особливо Станіславові Михайлюку, кредитній спілці «Косівська», зокрема Романові Печижаку, а також дирекції ресторану «Водограй», Лілії Романівні та Ігорю Богдановичу Хом’якам, які надали великий і затишний зал. «Коли ми разом – можемо багато чого зробити, в першу чергу, для себе. А це багато чого означає», — сказав Ростислав Мартинюк.

Наприкінці перегляду фільму присутні мали можливість цікаво і жваво поспілкуватися з учасниками гурту, побажати їм сили, сміливості, успіхів у створенні ще багатьох таких грандіозних проектів. А Ярина, Юля і Володимир на завершення зустрічі потішили всіх невеличким концертом. Вони виконали декілька народних пісень, які модернізували, надаючи їм нового оригінального звучання. Власне, у цьому і полягає основна концепція їхньої творчості – віднайти автентичні пісенні скарби, відтворити їх у різних сучасних стилях і популяризувати серед молоді.

Мирослава ДОЛИНЧУК.