Кринчиста криничка

Особливою популярністю у мешканців Косова і його гостей користується мандрівка до унікального джерела, що починає свій далекий плин у моря-океани посередині гори, на висоті приблизно 500 метрів над рівнем моря.

На невеликій галявині, оточеній високими крислатими деревами, під стрімким схилом із життєдайної землі на поверхню просочується чиста, як сльоза, водичка, збирається в невеликій, акуратно і зі смаком викладеній з каменю криничці, а звідти струмочком через ліс жебонить униз, до людей.

Добратися до джерела можна багатьма лісовими стежинами, обабіч яких ростуть буки, граби, берези, дуби, смереки, сосни, модрини. Над стежинами тісно з’єднуючи свої верховіття, вони утворюють тінистий зелений коридор.

Звуть це джерело Кринчиста криничка.

Звідки появилася на світ Божий така назва, можна довідатися з легенди, яку колись записав від знайомої бабці Калини Ігор Пелипейко. Стара оповідь переказує, що колись у темному лісі на цій горі замешкала дочка місцевого суворого й гнівливого лісовика, який дуже любив лякати людей, бо не терпів їх через те, що рубали дерева. Як і всі лісові панни, ця лісниця була писаною красунею.

Якогось весняного дня, колихаючись за звичкою на вітах берези, лісниця побачила леґіня, що йшов вузенькою стежкою. Лісова дівчина, щоб привернути його увагу до себе, почала співати, і спів її був такий ніжний, як шелестіння трави, як дзюрчання струмка, як щебетання пташеняти.

Вона хотіла привабити хлопця і погратися з ним, як це звично роблять лісниці, мавки, русалки, — тобто залоскотати до смерті. Та коли хлопець наблизився, те недобре бажання у неї зникло, бо був він високий, стрункий, чорнявий, з ясними, розумними очима під високим чолом, і ті очі гляділи так ласкаво, доброзичливо, приязно, що лісниця, хоч і не мала серця, все ж відчула солодке тепло в грудях.

Юнак зупинився і без страху подивився в очі дівчини.

— Яка ти красуня! — промовив він. — Я знаю: ти не людська дівчина, ти лісниця. Серед людських дівчат таких красунь нема!

— Якщо я тобі так подобаюсь, залишайся зі мною в лісі, будемо гратися, розважатися, веселитися! — Ти прекрасна, ти справжній крин чистий…

— Чому, леґіню, так мене називаєш, що це означає?

— У наших святих книгах крином називають найдовершенішу квітку — білу лілію. Ти на неї подібна, та я не можу з тобою залишатися, бо маю кохану дівчину в селі.

— Хіба вона файніша за мене?

— Можливо й ні, красуне, але вона має те, чого не маєте ви, лісниці: серце.

— Серце? Що ж воно за цінність?

— Будь-яка цінність ніщо в порівнянні з серцем, бо тільки в ньому зароджуються добро, милосердя, співчуття, любов — усе те, без чого ми перестали б бути людьми. Ми, люди, порозуміваємося між собою мовою, говоримо. Але найрозумніша у нас мова — це нечутна мова сердець. Без неї немає справжньої любові. Я милуюся тобою, крине мій чистий, але не можу залишитися з тобою. Пробач мені, красуне, але інакше бути не може.

— Яка ж я нещасна! О, матінко Земле, відтепер не буде мені щастя в лісі, то ж візьми мене в себе! — гірко заплакала лісниця і залилася сльозами…

Земля тихо розкрилася і заховала в собі лісницю.

Вона й досі перебуває там і ллє безупинно сльози через те, що не мала щастя зазнати любові, а з її сліз народилося джерело, яке назвали Кринчиста криниця, бо крином чистим назвав юнак красуню лісницю.

Кажуть, вода з цієї кринички дуже допомагає тим, хто прагне справжньої, щирої любові. А ще старожили розповідають, що цією водою колись лікували очі, а коли в Косові траплялася чума чи холера, (а ці жахливі пошесті в давнину нерідко навідували цю місцевість), то міщани тікали сюди, отаборювалися тут і перечікували біду. Може, допомагала їм чиста вода з Кринчистої криниці, а можливо і дуже здорове та цілюще тутешнє повітря.

Михайло ГОРОДЕНКО

Координати кринички

48.302866, 25.078561

Кринчиста криничка на карті

Переглянути Косів на карті більшого розміру