Правове регулювання сільського зеленого туризму в Україні

Чи законна така діяльність?

Сільський зелений туризм є законним видом діяльності:

• с.з.т. визнано окремим видом туризму, розвиток якого є пріоритетним напрямом державної політики у статтях 4 та 6 Закону України „Про туризм”, № 324 від 15.09.1995 р.
• право особистих селянських господарств займатися сільським зеленим туризмом визначено в статті 1 Закону України „Про особисте селянське господарство”, № 742 від 15.05.2003 р.

Перелік деяких Указів Президента України та Розпоряджень Кабінету Міністрів України, окремі положення яких містять питання розвитку сільського зеленого туризму:

1. Указ №973, 10.08.1999 р. “Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 р.”

Розділ 3. Стратегія розвитку галузі туризму. Основу державної політики в галузі туризму повинні складати такі чинники:

• залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму (сільського зеленого туризму)

2. Указ №1356, 20.12.2000 р. “Про Основні засади розвитку соціальної сфери села”

Розділ 2. Мета, завдання та засоби забезпечення соціального розвитку села.

Метою соціальної політики на селі є забезпечення належного життєвого рівня сільського населення, що стане основою поліпшення демографічної ситуації і розвитку села. Для досягнення цієї мети необхідно реалізувати такі основні завдання:

• залучення приватного сектора у сільській місцевості до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму (сільського зеленого туризму).

3. Розпорядження КМУ №306-р, 2.08.2000 “Про затвердження заходів щодо здійснення політики ефективної підтримки самостійно зайнятого населення, сімейного підприємництва, малого та сімейного бізнесу, вдосконалення системи надання допомоги безробітним та їх професійно-психологічної реабілітації, збільшення обсягів громадських робіт”

п.8. Забезпечення нормативно-правового врегулювання становлення та розвитку сільського (зеленого) туризму в Україні з метою організації зайнятості сільського населення.

Перелік деяких Указів Президента України та актів Кабінету Міністрів України, окремі положення яких містять питання розвитку сільського зеленого туризму

4. Розпорядження КМУ №408-р, 12.09.2001 р. “Про заходи щодо поліпшення ситуації у сфері зайнятості населення на 2001-2002 роки”

п.12. Забезпечення нормативно-правового врегулювання процесу становлення та розвитку сільського (зеленого) туризму.

5. Постанова КМУ від 15.03.2006 р. N 297«Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання).

6. Розпорядження КМУ N 373-р від 3.07.2006 р. «Про затвердження плану заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006-2010 р.р.»

7. Постанова КМУ №1158 від 19.09.2007р. “Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року.

Розділ ІІІ, п.15 Сприяння диверсифікації підприємницької діяльності в сільській місцевості, розвитку сільського туризму, відродженню підсобних промислів та ремесел

8. Наказ Держспоживстандарту №207 від 03.09.2007 р. „Про затвердження Правил обов’язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) та Правил обов’язкової сертифікації послуг харчування”.

9. Постанова КМУ №1203 від 16.11.2011р., Внести зміну до абзаців другого і третього пункту 2 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 297 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 11, ст. 731), замінивши цифри “10” цифрами “30”.

10. Постанова КМУ від 5 вересня 2012 р. № 830 “Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 297 і від 29 липня 2009 р. № 803.

Послуги та засоби розміщення (проживання)

Послуги з тимчасового розміщення (проживання) – це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов’язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.

Індивідуальні — житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць (менш як 30). У такому засобі одиниці розміщення (кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від одної.

Колективні — засоби розміщення загальною кількістю місць 30 або більше, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні і за які справляється плата за встановленими цінами.

Державна реєстрація фізичних осіб:

• Фізичні особи — власники або орендарі індивідуальних засобів розміщення (проживання) надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) без державної реєстрації їх як суб’єктів підприємницької діяльності.
• Відповідно, обов’язкова реєстрація як суб’єктів підприємницької діяльності для власників або орендарів колективних засобів розміщення, які надають послуги з тимчасового розміщення (проживання).

Обов’язки фізичних осіб не зареєстрованих як підприємці:

• Подання декларацій про одержаний доход до органів податкової служби.
• Ведення книги реєстрації клієнтів.
• Подання статистичних відомостей.
• Наявність спеціальної освіти не обов’язкова.
• Надання клієнтам достовірної і своєчасної інформації (п.п.7 та 13 Постанови КМУ №297/2006 р.

Категоризація об’єктів з тимчасового розміщення та сертифікація послуг з тимчасового розміщення (проживання):

• Для фізичних осіб, не зареєстрованих як підприємці, сертифікація послуг з тимчасового розміщення (проживання) і, відповідно, присвоєння категорії обслуговування можуть бути виключно добровільними.
• Категорії готелям та іншим об’єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), встановлюються за результатами добровільної сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) стосовно безпеки для життя і здоров’я людей, захисту їх майна та охорони довкілля відповідно до договору між органом із сертифікації та власником або уповноваженою ним особою і оцінювання відповідності готелів вимогам певної категорії.

Особливості правового регулювання сільського зеленого туризму в Україні

Показник	Цільове призначення ділянки
	Будівництво та обслуговування жилого будинку	Особисте селянське господарство	Садівництво та городництво	Фермерське господарство	інше
Гранична кількість місць розм.	30	30	30	30	30
Реєстрація як ФОП	обов’язкова якщо більше 30 ліжок	обов’язкова якщо більше 30 ліжок	обов’язкова якщо більше 30 ліжок	обов’язкова	Обов’язкова
Сертифіка ція	добровільна	добровільна	добровільна	добровільна	добровільна
Санітарні вимоги при буд-ві, рекон-ї та переобл. споруд	обов’язкові	обов’язкові	обов’язкові	обов’язкові	обов’язкові
Санітарні вимоги до продовольчої сировини, харчових продуктів, води	обов’язкові	обов’язкові	обов’язкові	обов’язкові	обов’язкові
Обов’язкові мед. огляди	Для працівників	Для працівників	Для працівників	Для працівників	Для працівників
Тарифи на електрику	Для фізичних осіб	Для фізичних осіб (крім зареєстрованих як ФОП)	Для фізичних осіб	Для інших категорій	Для інших категорій
Тарифи на комунальні послуги	Для фізичних осіб	Для фізичних осіб (крім зареєстрованих як ФОП)	Для фізичних осіб	Для інших категорій	Для інших категорій
Оподаткування доходу	15-17%	15-17% (можлива сплата єдиного податку для ФОП)	15-17%	Можлива сплата фіксованого сільгоспподатку	Можлива сплата фіксованого сільгосп-податку
Туристичний збір	ні	ні (крім зареєстрованих як ФОП)	ні	так	так

Що потрібно для розвитку сільського зеленого туризму в Україні?

Створення сприятливого законодавчого середовища для розвитку.

Стимулююча та заохочувальна (не дозвільна) законодавча база:

• заохочення до самозайнятості сільського населення;
• преференції в оподаткуванні;
• створення стимулів для розвитку приватної ініціативи.

Економічна підтримка розвитку сзт:

• залучення інвестицій;
• пільгове кредитування власників садиб для модернізації осель, підвищення кваліфікації, рекламування діяльності.

Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні