Велотріп з Косова в Шешори (через Брустури)

Цей маршрут є одним з найкращих і найдовших, які я катав в Косівському районі, тому залюбки ділюся ним з вами.

Хоча це важка (фізично) подорож, проте екстрім і красиві краєвиди компенсують всі недоліки. Загальна довжина маршруту складає біля 60 кілометрів горами. Населені пункти, які ми проїдемо: Косів, Город, Соколівка, Річка, Прокурава, Шешори, Пістинь. Наша мандрівка можлива і в зворотньому напрямку.

Отож, по конях! Так як маршрут немалий, то бажано виїхати рано, адже його тривалість складе десь 7-8 годин. Починаємо, як завжди, з косівської автобусної станції. Далі рухаємося по вулицях Гвардійській та Франка через Банський міст в сторону села Город. Фактично, половину нашого маршруту ми будемо їхати трасою на Верховину, постійно набираючи висоту. Тому цей напрямок традиційно вважається складним для велосипедиста, проте з найкращими краєвидами.

Проїхавши село Город потрапляємо в мальовничий гуцульський світ — село Соколівку. Орієнтиром нам служить давня і красива церква біля дороги. На цьому роздоріжжі повертаємо праворуч в напрямку села Річка, бо ліворуч дорога на Яворів та Верховину.

Наш шлях веде нас до моста через холодну гірську річку. З правої сторони розташована єдина в Косівському районі двоповерхова каплиця (на фото). Там обов’язково потрібно побувати, адже це справжнє чудо архітектури.

Далі мандруємо селом Річка. Хати гуцулів розкидані серед гір та лісу, немов гриби. Це досить велике село по території і має багато присілків, тому бажано уточняти ваш маршрут з місцевими жителями, адже про кожне роздоріжжя, яке вам зустрінеться годі й писати…

Фотографії села Річка

Проїхавши цілу Річку, від початку до кінця, — просто впираємося в хребти. Тут робимо другий привал, адже попереду затяжний підйом, а велосипеди доведеться тягнути. Дорога вкотре розгалужується — наліво шлях в село Снідавку через гору Буковець-Річківський. Нам же потрібно через залізний місток підніматися в Брустури. На вершині хребта хорошим орієнтиром є великий залізний хрест, тому заблукати важко.

Неподалік хреста зліва дорогу пересікає гірський струмок, де поповнюємо запаси води. Навколо чудові краєвиди, — фотографуємось! Це важливий момент нашої подорожі, адже далі дорога бере весь час вниз. На радощах розганяємося і спускаємося кам’яною дорогою в напрямку села Прокурава. Тут дорога переривається мілкою річкою, тому форсуємо її на роверах і піднімаємось стежкою на асфальт.

Ми вже в Прокураві! Дорога шалено мчить вниз і ми разом з нею. Переїхавши черговий міст опиняємося на великому роздоріжжі. Дорога вліво та вгору, — то до села Космач, а нам направо і вниз, — в напрямку Шешорів. Хоча дорога і не під горб, але їхати досить складно і важко через її жахливий стан. Про асфальт, який з’явиться аж в Пістині, поки можна лише мріяти. Тут на камінні, ваша «п’ята точка» перетворюється на відбивну, але не втрачаємо надії — адже нас скоро чекають легендарні Шешорські водоспади!

Тут робимо третій привал і якщо погода дозволяє, то купаємось:). Після такої складної мандрівки це справжній кайф! Проте потрібно зазначити, що після жахливих повеней 2008-2010 років від славнозвісних гуків в Шешорах, як і в Косові, залишилась одна назва. Високі скали були розбиті валом з каміння і розмиті вагою великої води. Багато глибоких плес замулило. Але все одно водоспади в Шешорах, — це найпопулярніше місце серед туристів в Косівському районі. Люди, які виросли серед бетону і асфальту, радіють гірській природі як діти, — а гуцули отримують грошенята від зеленого туризму :).

Гарно відпочивши котимося хорошим асфальтом в Пістинь. Це село теж має свої цікавинки! Підземні джерела соленої води (ропа) з лівого боку дороги, а з правого боку унікальна пам’ятка архітектури — церква Успіння Богородиці збудована в 1600 році (на фото). Церква теж знаходиться недалеко від дороги і місцеві залюбки підкажуть вам, як туди потрапити, адже гуцули дуже пишаються, що мають в себе таку древню споруду.

Фотографії церкви Успіння Богородиці села Пістинь

Нарешті вибираємося на трасу і повертаємо ліворуч — в напрямку Вербовця і Косова. Проте розслаблятися не варто — попереду великий пістинський горб, який доведеться подолати.

В кінці подорожі, ви все-таки попадаєте в Косів без сил, але серця ваші сповнені щастям. Ще б пак, — такий цікавий маршрут катаєш не кожен день! 🙂

Тарас Пасимок