Велотріп з Косова в Бабин (через Великий Рожен)

В цій статті, я поділюся з вами файним маршрутом середньої складності та тривалості, але з дуже красивими краєвидами Карпат та цілою купою цікавинок.

Населені пункти, які ми проїдемо: Косів, Смодна, Черганівка, Старі Кути, Кути, Тюдів, Великий Рожен, Малий Рожен, Бабин, Город і Косів. Загальна протяжність — 45 км., орієнтовний час — 5 годин. Мандрівка можлива і в реверсі.

Починаємо, як завжди, на косівській автостанції. Потім рухаємось вулицями Гвардійська та Шевченка в сторону Смоднянського базару і по трасі, — в кутському напрямку. Скоро доводиться форсувати затяжний підйом в селі Черганівка.  Далі дорога легша, через Старі Кути, – траса майже весь час котиться вниз.

Як на мене, мандрівка в кутському напрямку трохи одноманітна. Трасу з обох боків оточують приватні будинки, не видно краєвидів Карпат і автомобільний рух досить інтенсивний. Хіба «кутський спуск», то файна розвага для велосипедиста.  Можна розігнатися до 50 км., але треба бути дуже уважним, щоб не потрапити в аварію! Проте, час від часу, для різноманітності мандрую і в цей керунок.

Від Кутів в сторону Вижниці теж мало цікавого, але повернувши вправо, – потрапимо в село Тюдів. Тут дуже красиво, адже з правого боку можна побачити відомий туристичний об’єкт Косівського району — Сокільський хребет, а зліва – найвідоміша і найбільша річка Гуцульщини – Черемош! При хорошій погоді можна і скупатися! До речі, тут часто відпочивають мешканці Косівського району і Чернівецької області.

Прямуємо далі по трасі, яка сильно бере в ліво і опиняємося в селі Великий Рожен.  На повороті дуже красиво – з правого боку, над дорогою, нависають височенні скелі, а з лівого, — несе свої води могутній Черемош. Тут неподалік також розташований перший в Україні пам’ятник Тарасу Шевченку, збудований в 1914 році. Позаду пам’ятника є красивий водоспад. Вода з гірського струмка  холодна, але дуже смачна. Фотографуємося з Кобзарем та поповнюємо запаси води, вона нам ще пригодиться!

З свіжими силами повертаємось в село Тюдів. Тут потрібно повернути ліворуч і по файному асфальту мандрувати до села Малий Рожен. Заблукати важко, адже буде табличка і вказівник на трасі – головне його не прогавити. Як це часто буває в Україні, і особливо в Косівському районі, асфальт через 10 хв. їзди раптово обривається, — далі прямуємо щебеневою сільською дорогою. Проте, тут вже мало машин і чисте гірське повітря просто саме вривається в легені:).

В Малому Ріжні дорога постійно набирає висоту, аж до самого Бабина, тому активно крутимо педалі – це найважча частина подорожі.  З лівого боку тече невелика річка, а над нею височіє Сокільський. З права теж видно гори і ліс, — в тій стороні хребет Хоминський, але його закривають інші масиви.

Чим вище ми піднімаємося, тим гірша стає дорога, навіть в літню спеку тут багато глибокого болота. Ось починається затяжний підйом, — тут вже акуратно тягнемо велосипеди і стараємось не втопитися в багнюці.

Раптово і без попередження підйом обривається і ми опиняємося на великому роздоріжжі. Ми вже в Бабині! Наліво, — дорога на Сокільський, на право, — на Хоминський, а нам треба прямо і вниз через Бабин до Косова. На перевалі відоме гуцульське село видно у всій своїй красі. Бабин, як і Вербовець, ідеально підходить для веломандрівок – краса Карпат і місцева автентика присутня. Також купа доріг до присілків гарантують цікаво проведений час.

Їхати вже стає легше, — дорога тікає весь час вниз. І ми, як та «торба котимося з великого горба», через усе село. Зупиняємося на привал в дуже мальовничій місцині – називається «Берег Любові» (на фото). Це чудове місце для відпочинку сільської молоді та туристів зробили самі жителі Бабина. Цікава ідея і оригінальне втілення. Ви ніяк не пропустите цей «Беріг Кохання», бо він з лівого боку від дороги, недалеко від церкви, яка служить орієнтиром. Тут і затишна альтанка і місце для багаття – чисто і прибрано – люди молодці, що створили таку красу!

Повні сил та нових вражень спускаємося до моста і ми на трасі Косів-Верховина. Їхати нам залишилось недалеко, — повертаємо вправо і, через село Город, прямуємо в Косів. За 15 хвилин ми вже на місці.

В сам Косів можна потрапити двома дорогами. Перша проста, — їдемо трасою до Косова, а біля каплички на Гуком зупиняємося. Чому? Бо через дорогу магазин, де роблять найкращу і найсмачнішу піцу в Косові. Після виснажливого велотріпу треба обов’язково підкріпитися!

Інший шлях лежить через навісну дерев’яну кладку в селі Город. Біля Облазу треба повернути на ліво. Акуратно, бо міст з дірками, прямуємо на інший бік річки Рибниці. Потім невеличкий підйом до готелю «Байка». А звідти вже, по хорошому асфальту, їдемо в Косів, вулицею над Гуком. Переваги другого варіанту такі: менше машин, більше гірської краси, а при хорошій погоді можна скупатися на Гуці!

Отож, мандруйте і будьте щасливі!

Тарас Пасимок