Велотріп з Косова в Соколівку (через Бабин)

Як казав відомий бард Володимир Висоцький: «Краще за гори, — можуть бути лише гори на яких ще не бував». І це дійсно правда! Але перефразовуючи крилатий вислів для Велокосова вийде: Краще за гори є лише маршрути, які ти ще не катав!) Отож, неймовірне щастя для кожного ровериста, — відкривати для себе нові шляхи, а в Косівському районі доріг є вдосталь! Особливо добре катається в хорошій і дружній компанії!

Далі в статті піде мова про дуже класний маршрут середньої складності, який я відкрив випадково. Населені пункти, які ми проїдемо: Косів, Город, Бабин, Соколівка, – і знову Город та Косів.

Його переваги: недалеко від Косова, мальовничий, «непопсовий», з тривалими гірськими спусками. А недоліки, – це затяжний і стрімкий підйом з Бабина, де доведеться довго і наполегливо тручєти ваш байк вгору і відсутність джерел з водою на маршруті.

Розпочинаємо нашу нову «покатушку» з автостанції в місті Косів. Далі рухаємося вулицями Гвардійська та Франка і через міст — до траси на Верховину. Також, як варіант, можна повз магазин «Продмаркет»  їхати прямо вулицею над Гуком. Там спокійніше, бо менше машин і чудові краєвиди. І асфальт досить пристойний, бо дорога веде до готелю «Байка»). А потім, дерев’яною кладкою через Рибницю, потрапляємо знову на трасу, — в село Город.

Мандруємо далі, повз нещодавно відновлену церкву і знову їдемо через міст. Дорога весь час набирає висоту, — активно крутимо педалі. Десь хвилин через 10 з лівого боку побачимо оригінальний вказівник Бабин (на фото). Тут нам пора повертати з траси до села Бабин і спускатися вниз до чергового моста. З мосту відкривається чудовий краєвид на річку та горби (на фото). А біля бетонного мосту збудованого в СССР, стоїть поряд старий і занедбаний кам’яний, зведений ще за Австрії. Фотографуємо красу, а також купаємося, якщо є бажання.

Далі дорога біжить селом, серпантином між горами,  – то вверх, то вниз. Нам же потрібно добратися до церкви в центрі села Бабин, яка служить орієнтиром (на фото). Тут нам потрібно повернути на право і лісовою дорогою повз кладовище, підніматися до гори. Бажано мати з собою карту району, бо ми, чесно кажучи, трохи блудили, але старші люди нас направили).

Йдучи стрімким підйомом дивуємося, — навіть тут, на височині, в селі Бабин, — є розмітка від Велокосова. Вкотре дякуємо хлопакам за якісно проведену роботу! Хоч наші велосипеди легкі (з алюмінію), але дуже стрімкий горб – важко йти, особливо в спеку. Заледве видерлися на вершину перевалу, зовсім змучені. Зате на верху чудові краєвиди Карпат (на фото).

Прямо перед нами у всій свій красі височіє Сокільский хребет. Дивно, але навіть тут живуть люди, — гуцули то таки витривалий народ. «Якщо далі знову в гору, то повертаємо назад», — думаємо ми, але щастя на нашій вулиці і ми починаємо вже затяжний спуск).

Скоро потрапляємо на велике роздоріжжя, в центрі якого хлопці грають у футбол. Тут і справді доволі рівний шмат землі, а більше нічого і не треба! Діти нас побачили і подумали, що ми якісь прибульці). Чуємо, як вони заздрісно обговорюють  між собою наші «круті» велосипеди і не вірять, що ми з Косова.

Тут нам треба знову повернути на право, бо прямо на Сокільський, а ліворуч в Бабин. Один з гуцуликів показує нам дорогу «до черешні» на старенькому малому «Аісті». Ми ледь встигаємо за ним, — хлопець дасть фору навіть учасникам Велокосова, не те що нам).

Далі кам’яна гірська дорога стрімко спускається до Соколівки. Тут справжній рай для байкера, але вузько, з машинами ледь розминаємося. Лише в самому низу шлях пересікає гірський струмок, — поповнюємо запаси води. Скоро виїжджаємо на трасу, трохи нижче від церкви в Соколівці, яка служить орієнтиром.

А з Соколівки до Косова можна практично не крутити педалі, бо велосипед котиться під силою гравітації. Далі все легко – через Город швидко попадаємо в Косів і завершуємо маршрут, тривалістю 3-4 години.

P.S. На зворотньому шляху, я часто відвідую свого діда, в селі Город.  Живе він сам, тому завжди радий компанії. Там зазвичай я відпочиваю, п’ю воду з криниці, перекушую і хвалюся де я був цього разу. Дідо ж мені розповідає про політичні новини і футбол та згадує як воно було колись…

Тарас Пасимок