Туристи і велосипеди у Косові
Маршрути для прихильників активного, але безпечного в умовах епідемії туризму.
Поки Україна потрохи виходить з карантинного режиму, українці вже міркують, де можна безпечно відпочити, бо ж літо не за горами. Реалізувати свої мрії можна в горах. У Карпатах відпочивальників чекають як у великих готелях з басейнами та саунами, так і в зелених садибах, які вже чепуряться до приїзду гостей.
Крім того у Карпатах можна знайти чимало цікавих і безпечних (з точки зору соціальної дистанції) пропозицій для активного відпочинку. Один із його видів — веломандрівки. Їх організатори запевняють, що роздивлятися Карпати, як і Дністрові води та каньйони, з велосипеда значно корисніше й цікавіше, аніж з вікна автобуса чи автомобіля.
«МАТРАЦНІ» ТУРИСТИ І ВЕЛОСИПЕДИ У КОСОВІ
У Косові про велотуризм заговорили ще 10 років тому. Тоді Тарас Пасимок разом зі своїми однодумцями започаткували проєкт «ВелоКосів». Нині у гуцульському містечку запевняють, що саме у них чи не вперше в Україні вдалося провести ВелоДень і дати старт для популяризації активного відпочинку на велосипеді. І на це, каже Тарас Пасимок, було кілька причин.
«Карпати дуже різні. Кожен регіон має свої сильніші і слабші сторони для свого розвитку. Наприклад, на Косівщині нема сплавів, бо у нас нема великих повноводних річок, і це — перший мінус. Вони є на Верховинщині та у Чернівецькій області, де сплавляються Черемошем. По-друге, у Косівському районі немає гір, вищих за 1 300 м. Відповідно, сюди не їдуть туристи, які хочуть отримати екстремальні пропозиції щодо сходження.
Ті, хто сюди приїжджав, це, переважно, «матрацні» туристи. Хто то такі? Це ті, які віддають перевагу пасивному відпочинку. Вони одразу з автобуса переходять у готель. Сюди входить сауна, чани, шашлики, джерела та інше. Тобто все, що є навколо готелю, в гори ці туристи особливо не ходять.
Аби створити перспективи для туристів, які б хотіли більш активного відпочинку, ми організували проєкт «ВелоКосів». Наша перевага в тому, що Косівський район саме через невисокі гори має чудові показники для велоспорту. Увесь маршрут можна проїхати велосипедом без жодних проблем», — запевняє один із розробників проекту «ВелоКосів», гід Тарас Пасимок.
Він пригадує, що велотуризм у Косові зароджувався у 2010-му дуже яскраво. Охочих подорожувати на велосипеді виявилось чимало. Втім, після 2014 року косівчани відчули суттєвий спад попиту. Українських туристів значно поменшало, а про іноземців залишились лише спогади.
«Я був гідом і для американця з Лос-Анджелеса, і для представника міської ради Лондона. У західному менталітеті немає розуміння «матрацного» туризму. У них туризм — це апріорі активний відпочинок. Пам’ятаю, один день у них був похід у гори, другий — веломандрівка і на третій день ми їхали на рафтинг (швидкісний сплав гірською річкою через пороги на надувному човні — авт.) у Верховину. Усі три дні у них був активний відпочинок. Щодо українців, то, якщо з трьох днів у них знайдеться бодай один для активного відпочинку, то це — неймовірна радість і успіх. Зазвичай, і цього може не бути», — зізнається автор проєкту.
Попри це активісти гуцульського містечка переконані, що Косів і велосипед — це два нерозлучні поняття, а разом вони означають здоровий спосіб життя. Якщо раніше у Косові було до 10 веломаршрутів, то тепер їх близько 70. Усі — різні й колоритні. Найлегші — у межах міста. Трохи складніші — до сусідніх сіл. Саме там можна побачити криївки УПА, або здійснити незабутні подорожі до водоспадів, що у селах Снідавка, Яворів, Шепіт, де є Великий і Малий Гуки, до водограїв у Космачі чи до «Сріблястих» водоспадів у Шешорах. Словом, вибір — на всі смаки і запити. Такі мандрівки можуть здолати і початківці, й досвідчені туристи. Всі маршрути одноденні, а для охочих більше подорожувати їх можуть об’єднати.
Велосипеди в нас на прокатах, усі — якісні. Це не ті, що можуть бути в українських готелях, убиті, й більше 2–3 кілометрів на них не проїдеш, бо велосипед мертвий, його не ремонтують, він залишився поламаним після попереднього туриста і стоїть там для галочки. Ми робимо акцент на якості послуг», — говорить Тарас Пасимок. Дорогі велосипеди потребують великих затрат на обслуговування, а за 250 гривень, виручених за оренду екотранспорту, неможливо навіть замінити гальмівні колодки.
«Звичайно, я відчуваю сум. Бо коли долар і євро скачуть, а якісні велосипеди можна придбати лише за кордоном, і всі деталі теж треба купувати там, то для нас вони зросли у кілька разів. Адже ми зарплати отримуємо в гривнях. Оцей загальний економічний спад призвів до занепаду велосипедного спорту в Україні. Люди не можуть собі дозволити добрих велосипедів і їх обслуговування. Тобто, велоспорт в Україні раптово став елітним, а не масовим. Ось у чому проблема», — пояснює ситуацію Тарас Пасимок.
Водночас, активісти рук не опускають. Кажуть, велотуризм нині зміцнює свої позиції в усіх європейських країнах і Україна — не виняток. Після карантину в Косові чекають на любителів гуцульських краєвидів і обіцяють, що добрі велосипеди для їхніх мандрівок тут знайдуться. Найперше, у власників зелених садиб, де зупиняються гості. Головне, кажуть, попередньо до них додзвонитись і домовитись.
«Що стосується післякарантинного відпочинку, то це — без проблем. Містечок для наметів у Косові немає. Втім, є багато зелених садиб і готелів. Люди можуть жити в невеличкому котеджі, кататися на велосипеді із дотриманням дистанції й насолоджуватися красою Гуцульщини. Косів після карантину цілком готовий приймати туристів», — запевняє Тарас Пасимок.
Ірина Дружук, Івано-Франківськ
3 коментарі до запису “Туристи і велосипеди у Косові”