Мандрівка до «Руженого» джерела

Я досить часто ходжу (1–2 рази в тиждень) за водою для своєї сім’ї. Мені, як журналісту і туристу, до вподоби кожного разу знаходити нові і цікаві маршрути до джерел Косівщини та смакувати найдорожче і найцінніше, що є на планеті Земля — чисту воду. Сподіваюсь, що одного дня, я знайду всі найкращі місця і напишу статтю, де буде інформація про всі джерела та смакові і лікувальні якості води в них.

Мандрівка до «Руженого» джерела

На сайті «ВелоКосова», я вже описував велосипедний маршрут до сірководневого джерела у присілку Волійці села Черганівка, неподалік від Косова та його лікувальну і унікальну за структурою воду, якій немає аналогів в нашому районі. Виявляється, це не єдиний приємний сюрприз, який приготував для нас присілок Волійці. Історики кажуть, що люди жили в цьому мальовничому куточку, з усіх сторін оточеному горами, із давніх-давен. Тут, в долині річки Волійця, яка і дала назву одноіменному поселенню, — життя і справді здається раєм. Хорошу розвідку про дане місце зробив відомий журналіст Михайло Городенко, де він досліджував тему існування стародавнього монастиря у Волійцях, а також і про Ружене джерело:

«Є на межі міста Косова та сіл Черганівки і Старих Кутів прегарна місцина — гостроверхий пагорб Монастир або Червона Глинка (глина), чолом обернений до північного сходу. Навколо стрімкі гори, букові і смерекові ліси, рвучкі й гучні потоки, царство птахів і звірів. А ще на Червоній Глинці, дзюркоче і дарує людям цілющу наснагу залізне джерело. Залізна вона тому, що багата на окиси заліза. Вода завжди свіжа, приємна на смак і помічна від різних болячок. Витоки джерела геть червоні, ото й ще тому називають гору Червоні Глинки. До них можна добратися не лише з Волійці, а й зі Старих Кутів як тією стежкою, що огинає Камінь із західного боку, так і тією, що оббігає його зі східного боку. Місцевість доволі знижена і заболочена, особливо днищами кількох потічків, що прямують цим тереном до Волійці».

Я часто чув про це місце раніше і навіть намагався його знайти, але без провідника — це практично нереально. Можливо, колись зможемо промаркувати цей маршрут, щоб туди ходило більше людей.

Не буду повторюватись як добратися до сіркового джерела у Волійцях, адже це можна прочитати в статті для «ВелоКосова», а краще розповім, — як добратися від сіркового джерела до Руженого. Від джерела треба йти вверх по лісовій дорозі, проти течії річки. Там зараз активно рубають ліс і тому дорога розбита та сильно заболочена — краще йти до Руженого в суху і сонячну погоду.

Фотографії

Скоро ми вийдемо на поляну і роздоріжжя, де з правого боку буде альтанка зеленого кольору, яка служить орієнтиром. Далі є поворот праворуч — дорога веде до гори Михалків. А нам потрібно форсувати річку і йти далі прямо до підніжжя Хоминського хребта. Щоб не намочитись, варто з лівого боку перейти по колодах, які слугують імпровізованим мостиком (на фото) — будьте обережні!).

Через 10–15 хвилин, з’явиться нове роздоріжжя і тут треба дуже уважно розібратись. Основна дорога біжить далі в гору, а нам потрібно йти праворуч — скоро буде нове роздоріжжя і вже тут треба йти лівою дорогою, бо правою знову вийдемо до Михалкової та Левадів. Через певний час дорога перетвориться на стежку і за 5 хвилин ми дійдемо до джерела. Місце дуже мальовниче в яру, який розсікається двома потічками.

Зараз Ружене джерело запущене і про нього мало хто знає, а раніше там була металева капличка, як на сірководневому джерелі під Сопкою. Згодом, один відомий підприємець на Косівщині поставив там бочку, а тепер берег постійно сунеться і джерело постійно засипає піском та глиною.

Загалом, як показує gps-трекер, від центру Косова до джерела приблизно 9 км. Особисто я дуже люблю «блукати» під Хоминським від Волійців — як каже Карллос Кастанеда — це моє місце сили. І від Косова недалеко, — і в той же час там дуже дико і тихо. Якщо ж не повернути праворуч до джерела, а йти далі по дорозі, то за 30 хв. потрапимо під Хоминський і знайдемо багато хрестів поставлених бійцям УПА, які загинули через зрадників і від рук НКВД в 1946-47 роках.

Мандрівка до Руженого джерела — це чудовий похід вихідного дня — вода справді жовтувата і має сильний осад заліза, але дуже смачна. Місцеві жителі та косівчани збирають в тому районі гриби і, звісно, смакують джерельною водою.

Тарас ПАСИМОК. Фото автора.

VKOdnoklassniki

На замітку:

Написати коментар