Відпустка у Косові 2016
У передвечір від’їзду з Косова, скажу пару слів про це файне гуцульське містечко. Насамперед у розрізі велорозвинутості.
Отже, тут велотурист має змогу зупинитися в одній з мінімум чотирьох велосадиб-партнерів проекту «Велокраїна». Де йому обов’язково мають надати сервіс — гараж, мийка, прання, інструмент та карти з веломаршрутами.
У Велокосові є свій сайт, де можна знайти всю необхідну інформацію про веломаршрути, велосадиби, відгуки і т.ін.
Веломаршрути. Їх навколо Косова декілька десятків. Багато з них промарковані. Їх можна подивитись на сайті та скачати треки. Розраховані насамперед на гірські велосипеди. Складність починається від легких оглядових до складних з великим набором висоти (більше 1000 м).
Візитівкою Велокосова є Сокільський хребет. Хоч і складний, хоч і треба багато де йти пішки вгору, але воно того варте. А ще заслуговує на увагу Буковецький перевал (835 м), через який проходить асфальтована дорога, придатна для шосейних велосипедів.
З Косова у Верховину
Маршрут проклали кільцем. Велику частину проїхали по дорозі зі щебеню, та ще й вгору. Це нас аж стомило. Докрутивши до роздоріжжя у три сторони – звідки їдемо, на Верховину і куди додому. Звернули до Верховини, пішов дощ. Завітали до Центру Гуцульщини, підсохли та підкріпились у ресторані, дочекались поки закінчився дощ, та по мокрій дорозі поїхали в сторону Косова. Коли на тому перехресті повернули на третій шлях, відразу почався крутий підйом на Буковецький перевал. А за ним — спуск 30 км аж до самого Косова. Взагалі той перевал дуже файний — і вгору їхати цікаво, і види красиві, і спуск просто офігенний.
Майже доїхавши до садиби, поки супутниця доганяла в гірку, вирішив проїхати метрів 200 вище по вулиці, та повернутися. Коли з’їжджав, на камені піймав «зміїний укус» на задньому колесі. Докотив в руках 200 м та відразу ліквідував неполадки.
Люблю катати радіалки — 105 км /1400 м.
Відношення до велосипедистів тут доволі лояльне. Автомобілісти, переважно, поводяться на дорозі чемно та об’їжджають обережно.
Серед велоспільноти зустрічали багато людей, хоча в велоекіпіровці майже нікого. Бачили людей на ДХ-велосипедах.
До речі, велосипед тут прийнято називати ровером.
Вибрані фотографії
Окрім всього вищезазначеного у Косові є багато цікавинок — водоспади у гірській річці Рибниця, де можна купатися та ловити форель, скелі, музеї, пам’ятники, різні церкви та навіть покинутий замок на горі.
P.S. Ще є Хоминський хребет, що має бути дуже цікавий, але ми не встигли на нього з’їздити. Тож приїздити сюди краще не менш як на тиждень.
