Велозбір
Кожен небайдужий косівчанин шукає переконливі аргументи, коли доводиться відповідати на запитання котре досить часто задають люди, які мають намір влаштувати свій відпочинок — «а чому саме в Косові?», а наприклад не в Яремчі чи Микуличині, Ворохті, а чи у Верховині. У рух іде неймовірний перелік Косівських принад і переваг. Я навіть не далекий від думки якимось чином зафіксувати перелік переконливих свідчень про нашу містечкову унікальність. Знайдеться і багато таких, які на противагу наведуть масу негативних периферійних недуг нашого міста, мушу визнати нам є над чим працювати.
Хочу перейти від загальних фраз і навести приклад як Косів і Косівщина знаходить своїх відпочивальників і тих, хто використовує наш рекреаційний потенціал не як наслідок продуманої реклами міста і околиць, а всупереч максимуму бездіяльності в царині просування Косівщини як туристичного регіону.
У січні місяці в нашому Косові проходив навчально-тренувальний збір спортсменів велоклубу «Золоті колеса» з м. Тернополя. Керівником і організатором збору був тренер-викладач з Тернополя Певелко Володимир. Збір пройшов на базі лікувально-оздоровчого комплексу «Карпатські Зорі». Мав нагоду поспілкуватись з хлопцями. Наша зустріч відбулась у день відпочинку, коли було заплановане одне легке тренування. На дворі було досить зимно, до того ж вночі випав сніг. З цієї причини хлопці накручували кілометри за допомогою банально простих та досить ефективних ролерних тренажерів.
На перший погляд все виглядало досить просто , хоча на мою думку, з першого разу невпевнений, щоб вдалось без сторонньої допомоги розкрутити педалі, не вилетівши за межі тренажера. Хлопакам то вдавалось легко і невимушено. З розмови з паном Володимиром стало ясно, що Косів припав їм до душі, здивувала похвала нашим автомобілістам, які виявляється вели себе досить толерантно до велосипедистів, напевно буває ще гірше. Відзначалось наше повітря, природа, «дороги», периферійний спокій і розміреність, ціни на проживання та харчування. Не буду стверджувати, що пан Володимир виказував надмірне захоплення, та й негативу я не почув зовсім.
Клуб «Золоті колеса» — громадська структура, культивують шосейні велоперегони, трекові велоперегони як основна спеціалізація, а також час від часу приймають участь в крос-кантрійних перегонах. У зборі приймали участь спортсмени, які мають неабиякі здобутки на рівні України, зокрема, це Варениця Олег — чемпіон України серед юнаків у 2009 році на треку, бронзовий призер молодіжних ігор України у 2010 році, входить до складу резерву збірної України. Луцишин Роман— чемпіон України серед юнаків у 2010 році, бронзовий призер молодіжних ігор України 2010 рік. Шевчук Тарас— багаторазовий призер чемпіонатів України серед юнаків, чемпіон України у 2010 році на треку. Гриців Віталій, Федорович Василь – бронзові призери чемпіонату України серед юнаків.
Для тренувань наші гості використовували велосипеди «Старт-шосе», «SCHWINN», «BIANCHI». У свою чергу, я, від імені ВелоКосова, велотріперів, даунхілерів, фрірайдерів і інших фанатів роверів похвалився нашими скромними здобутками в розвитку активного відпочинку на теренах Косівщини, розповів і про ВелоКраїну і про ВелоКосів, подарував путівники велосипедиста, карти веломаршрутів.
Отож, для оптимістів, у яких склянка наполовину повна, є ще одна нагода побачити той приховний потенціал Косова і Косівщини, який ще у далекі 20-30 роки ХХ століття приваблював наколесників (роверистів) зі Львова, Станіславова, Тернополя, які долали сотні кілометрів, щоб потрапити в Косів, а далі влаштовували радіальні одноденні, дводенні мандрівки глибше в гори до гуцульських сіл і присілків. Були серед них і змагуни-наколесники, які на Косівщині готувались до нових спортивних баталій, захищаючи честь Ураїнських спортових товариств.
А ще згадалось, що наша Богдана Мацьоцька у своїй підготовці до нового сезону використовувала кроскантрійний ровер, який їй допомогли придбати активісти ВелоКосова, ну і само собою Богдана ганяла на ровері в околицях Косова. Робіть висновки самі, думаю вони будуть оптимістичні.
Ростислав Мартинюк для ВелоКосова.
поправлю – ролерних тренажерів, а не роликових
але як я глянув, що то за тренажери, то стало сумно за матеріально-технічне забезпечення нашого спорту. а потім ще хочем, щоб вони добре виступали
Дякую, виправив.