«Три в одному» — велоподорож Косів – Дземброня

Не занадто екзотичний, але наповнений враженнями від фантастичних краєвидів, особливо для немісцевого заколесника, маршрут середньої важкості Косів – Дземброня.

Ідеальна сонячна майська погода цього року посприяла, як газді так і відпочивальнику.  Подорож по кільцю дарує що раз нові враження, а усвідомлення того, що ти одночасно долаєш і заплановане повернення додому, подвоює сили. Натомість наявність певної кінцевої мети на променевому маршруті психологічно полегшує, можна сказати, «виправдовує» його долання.

Отже, 9–10 травня традиційно на Черемоші, в районі с. Бистрець, проводився один з етапів змагань на першість України з гірсьководного слалому або рафтінгу. Ох, ця вже неоковирна чужомовна засміченість! А чому б не пробувати створювати свою спортивну, і не тільки, термінологію. А хоч би – змагання з спортивного черемошування! І звучить співзвучно з шумом річки. Або – гірське веслування чи гірський сплав.

Покриття дороги на Буковець не гірше ніж від Коломиї до Косова. Туристів-наколесників на дорозі мало, але й авто не густо. Слава Богу! У вихідні і святкові дні на гуцульських дорогах автівки не докучають. В цьому я переконався і на минулорічній кільцевій мандрівці Косів – Буковець – Ясенів – Розтоки – Кути – Косів. Виїхавши на Буковець, отримуєш заслужену винагороду — затяжний спуск серпантинами до Ясенова. Але будьте уважні, бо краєвиди відволікають.

Після закруту направо решту дороги будете долати з постійним подорожнім, Черемошем. Крутячи педалями, не помічаєш, як несподівано вигулькнула статечна Криворівня. Добродушно, підморгнувши правим очком, запрошує до Франкового музею. Обіцяю! На звороті заїду.

1 2 ►

Поступово, набираючи висоту, доїжджаю до Верховини. Жаб ‘є! Так написано на кам ‘яному знаку в центрі розлогої Верховини. Кажуть, що площа Жаб’є, разом з присілками, до війни було більшою від Москви. Не буду наполягати. Але, що вище і файніше, се певно! Які топоніми! Буковець, Ігрець, Криворівня, Жаб’є, Дземброня.

Уважєйте! Бо по Ільцєх Черемош делікатно тєгне нас нас вліво, на Бистрець, Криворівню. Після цуравого моста грунтова дорога попри наметові табори черемошників з човнами і чередою автівок скраю дороги веде д’горі, до Дземброні. На Черемоші, зліва, через підвішені ворота для змагань, облизуючи річкові валуни, прошмигують човни і катамарани спортсменів. Споконвічна реальність ризику і долання перешкод, закладена об ‘єктивною необхідністю виживання ще гуцулами – бокарашами при сплаві дарабами.

Т’єжке життє колись було в красних горах. І нині не легке. Переночувавши в наметі під шумом Черемоша, в добре організованому таборі МНС Франківщини і Косова, ранок зустрічаю в Дземброні. Дійство продовжується! Почались активні приготування до змагань, а в працівників МНС клопоти, пов’язані з безпечним їх проведення. Ніби нічого надзвичайного. Але, вдумайтесь. Так, відбувається велична феєрія культурно – спортивного свята. Спортивного змагання українського масштабу, щедро прикрашеного естетичними дарами гірської природи!

Ото варто приїжджати, сплавлятися і підтримувати, мабуть, що єдину можливість карпатського гірського веслування. Тим більше, що враховуючи сумні наслідки і витвори « прожектів» дзембронівської малої гідроенергетики, задумаєшся: « Невже і Бистрецю — «труба»? А Черемошу — дамби і гірлянди?»

На зворотній дорозі відвідую, багатий унікальними експонатами, Верховинський музей гуцульського мистецтва, а в Криворівні поважний Франковий музей, розташований в автентичній хаті того часу. Дуже цікаве внутрішнє з’єднання двох частин будівлі. І це все за символічну плату, тим паче, що двері відчинені і музейники гречно чекають на вас.

Подолавши підйом – тягун, середньої важкості, зі сторони Ясенова на Буковець, зупиняюсь біля, доста виснаженого, джерела на короткий відпочинок.

Спуск до Косова не вимагає зусиль. Підводячи підсумок, можна стверджувати, що на відміну від всюдисущої сумнівної торгівельної реклами «два в одному», ви отримаєте гарантовану спортивну, пізнавальну, естетичну мандрівку «три в одному».

Орест Яримович спеціяльно для ВелоКосова